неділя, 22 квітня 2018 р.

Сучасні виклики контрацептивної індустрії перед лицем душпастиря

Представники Стрийського єпархіального інституту душпастирства подружжя та сім’ї говорили зі священиками про виклики контрацептивної індустрії
Четвер, 19 квітня 2018, 16:5318 квітня 2018 року в Стрию в рамках програми Інституту постійної формації священнослужителів Стрийської єпархії відбулася зустріч на тему «Сучасні виклики контрацептивної індустрії перед лицем душпастиря», яку провели представники Єпархіального інституту душпастирства подружжя та сім’ї святих Йоакима і Анни.Метою заходу було дати систематичні аргументи, якими має користуватися духовенство при поясненні морального зла контрацептивів у сповідях, духовних розмовах та душпастирстві подружжя в парафіях. Зустріч розпочалася спільною молитвою, а відтак зі вступним словом до присутніх звернувся владика Тарас (Сеньків). Далі перед священнослужителями виступив ректор Єпархіального інституту душпастирства подружжя та сім’ї святих Йоакима і Анни о. Тарас Бабій. Священик розпочав доповідь із аналізу визначення контрацепції, представив моральне зло контрацепції, вказавши, що вона шкодить подружній любові і назвав небезпеки, які несе контрацепція для подружжя. Зокрема, о. Тарас закликав душпастирів заохочувати подружжя до відповідального батьківства, вказуючи на методи розпізнавання плідності.

У другій половині зустрічі з доповіддю про моральний вимір сучасних технологій штучного запліднення виступив віце-ректор інституту о. Орест Демко, який представив класифікацію і поділ цих технологій, а відтак навів аргументи, чому ці техніки є морально неприйнятними, наголосивши натомість, що Церква закликає звернути увагу на НаПроТехнології, та вказав на цінність усиновлення.

Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами www.stryi.ugcc.org.ua
http://news.ugcc.ua/news/predstavniki_striyskogo_yeparh%D1%96alnogo_%D1%96nstitutu_dushpastirstva_podruzhzhya_ta_s%D1%96mi_govorili_z%D1%96_svyashchenikami_pro_vikliki_kontratseptivnoi_%D1%96ndustr%D1%96i_82543.html

неділя, 18 березня 2018 р.

Не задля Мене був цей голос, але ради вас. Нині є суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. І Я, якщо буду піднятий від землі, притягну всіх до себе!

Не задля Мене був цей голос, але ради вас. Нині є суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. І Я, якщо буду піднятий від землі, притягну всіх до себе!

goo.gl/cckToS


Літургія на кожен день, 18 березня, неділя
(фіол) V Неділя Великого Посту
Вістка про Ісуса розійшлась по всьому краю, тому люди хотіли Його бачити. Мабуть ніхто не сподівався почути про те, що оточити славою означає для Ісуса померти. Але тільки тоді буде принесений плід, подібно як зерно, яке спочатку має померти. Ісус керує ці слова і до нас, своїх учнів, що і на нас чекатиме слава, якою оточить нас Отець, коли ми помремо для гріха, щоб знайти життя.
АНТИФОН НА ВХІД
Обстань за мною, Боже; * розсуди мою справу проти нечестивого народу; * від чоловіка лукавого й несправедливого мене визволь. * Бо Ти – Бог мій і моя твердиня.

Не мовиться „Слава во вишніх”.

КОЛЕКТА
Господи, наш Боже, вчини, щоб у тій любові, якою полюбив світ Твій Син, віддаючи себе на смерть, * перебували і ми, ревно ходячи у ній з Твоєю допомогою. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, навіки вічні.

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Єр 31, 31-34
Читання з Книги пророка Єремії.
Ось прийдуть дні, – говорить Господь, – і Я укладу з домом Ізраїля та з домом Юди новий завіт. Не такий завіт, який Я уклав з їхніми батьками, коли Я взяв їх за руку, щоб вивести з Єгипетського краю. Завіт той – Мій завіт! – вони його зламали, хоч Я був їхнім Владикою, – говорить Господь. Ні, ось який завіт Я укладу з домом Ізраїля після тих днів, – говорить Господь: Вкладу закон Мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці. Я буду їхнім Богом, вони ж – Моїм народом. Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: “Спізнайте Господа!” Усі бо вони будуть Мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, – говорить Господь, – Я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше». Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 51, 3-4. 12-13. 14-15
Створи, о Боже, в мені серце чисте.

Помилуй мене, Боже, задля милості своєї, *
і через велике своє милосердя зітри мої беззаконня.
Особливо омий мене від мого беззаконня *
і від мого гріха мене очисти.
Серце чисте створи в мені, о Боже, *
і віднови тривкого духа у нутрі моєму.
Не відкинь мене від свого обличчя *
і не забери від мене свого Святого Духа.
Поверни мені радість свого спасіння *
і зміцни мене Духом могутнім.
Я навчатиму беззаконних Твоєї дороги, *
і безбожні навернуться до Тебе.

ДРУГЕ ЧИТАННЯ

Євр 5, 7-9
Читання з Послання до євреїв.
Христос, перебуваючи у своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний. Слово Боже.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Йн 12, 26
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Якщо хто Мені служить, нехай іде слідом за Мною,
і де Я, там і слуга Мій буде.

ЄВАНГЕЛІЄ
Йн 12, 20-33
† Читання святого Євангелія від Йоана.
Сталося того часу, що серед тих, які піднялись у Єрусалим поклонитися у свято, були деякі греки. Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: «Пане, ми хочемо бачити Ісуса!» Филип іде і каже про це Андрієві, а Андрій з Филипом ідуть та й кажуть Ісусові. А Ісус сказав їм у відповідь: «Прийшла година, щоб Син Людський став прославленим. Воістину, воістину кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе багато плоду. Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. Якщо хто Мені служить, нехай іде слідом за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує Отець. Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години?! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину. Отче, прослав своє Ім’я!» Донісся тоді голос із неба: «І прославив Я, і знову прославлю!» А люди, які стояли й чули це, говорили: «То був грім». Інші казали: «То ангел до Нього заговорив». У відповідь Ісус сказав: «Не задля Мене був цей голос, але ради вас. Нині є суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. І Я, якщо буду піднятий від землі, притягну всіх до себе!» Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. Слово Господнє.

Мовиться “Вірую”.

МОЛИТВА ВІРНИХ
Христос обіцяв нам, що коли Його вознесуть на хресті, Він усіх притягне до себе; просімо Його, щоб у цей святий час покути Він поглянув на землю і покликав усіх людей на дорогу віри та вірності Божим заповідям:
1. Молімося за святу Церкву, щоб усі її діти відновили в ці дні союз, укладений з Господом Богом під час святого Хрещення.
2. Молімося за Святішого Отця, щоб його проповіді знайшли відгук в сучасному світі і принесли мир та злагоду.
3. Молімося за керівників держав, щоб вони дбали не лише про матерільний, але й про духовний поступ довірених їм народів.
4. Молімося за учнів та студентів, щоб вони, активно приймаючи участь у житті Церкви, були вірними послідовниками Христа.
5. Молімося за всіх померлих вірних, щоб всемилостивий Господь простив їм скоєні гріхи і благоволив прийняти до свого Царства.
6. Молімося за всіх нас, щоб ми померли для гріха і жили тільки для Бога.

Господи наш і Спасе, просимо Тебе смиренно: вислухай наші молитви і приведи нас до себе, бо тільки Ти є дорогою, правдою і життям. Котрий живеш і царюєш навіки вічні.

МОЛИТВА НАД ДАРАМИ
Вислухай нас, Всемогутній Боже, † і силою цієї жертви очисти своїх слуг, * яким Ти дав пізнати істини християнської віри. Через Христа, Господа нашого.

Префація на Великий Піст № 7-8 

АНТИФОН НА ПРИЧАСТЯ

І стинно, і стинно кажу вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, * залишиться саме-одне; * коли ж завмре, то рясний плід принесе. (Йн 12, 24-25)

МОЛИТВА ПІСЛЯ ПРИЧАСТЯ
Всемогутній Боже, просимо Тебе, щоб ми завжди належали до живих членів Христа, * Тіло й Кров якого ми приймаємо. Котрий живе і царює на віки вічні.

МОЛИТВА НАД ЛЮДОМ

Благослови, Господи, свій народ, який очікує дару Твоєї милості, † і вчини, щоб він щедро отримав те, * чого за Твоїм натхненням бажає. Через Христа, Господа нашого.

середа, 7 березня 2018 р.

Сила любові для світу. Папа Франциск про жінок

Напередодні Міжнародного Дня жінки Радіо Ватикану підготувало огляд висловлювань Папи Франциска про роль жінки у Церкві та в суспільстві впродовж 5 років його понтифікату.
goo.gl/vasrsK
«Першими свідками Воскресіння були жінки. ... В цьому, певним чином, полягає місія жінок», – такі слова Святіший Отець промовив вже під час другої загальної аудієнції свого понтифікату, у середу, 3 квітня 2013 року. Незабаром вірні звикнуть до промов нового Папи, часто виголошуваних експромтом, на захист жінок та їхньої ролі у Церкві й у суспільстві. При багатьох нагодах Святіший Отець згадував також про жіночі постаті, які вплинули на його шлях віри. Серед них бабуся Роза та молода новичка Згромадження Малих Сестер Внебовзяття, що тримала його на руках, коли майбутній Папа був немовлям.

Навчання Святішого Отця про жінок переповнене не стільки словами, як жестами: починаючи від обряду Вмивання ніг в одній із в’язниць, під час якого він уперше вмив ноги жінкам, до встановлення комісії із вивчення питання можливості для жінок отримати дияконський сан. До конкретних жестів належить також зростання кількості жінок, що займають важливі посади у Ватикані та вибір жінки-богослова, що приготувала роздуми для Хресної Дороги в Колізеї у 2017 році.

Варто зауважити, що навчання Папи Франциска про роль жінки ґрунтується на богословській перспективі. Про це свідчать його висловлювання, наприклад, під час спілкування з журналістами на борту літака, повертаючись 28 липня 2013 року з Всесвітньої зустрічі молоді у Ріо-де-Жанейро. Тоді Святіший Отець зазначив, що «Церква без жінок подібна до апостольського збору без Марії». Пізніше Папа підкреслив, що «Церква є жіночого роду, Вона є дружиною і матір’ю», підтверджуючи ці слова нещодавнім рішенням встановити у Загальному Римському Календарі нове свято Пречистої Діви Марії, Матері Церкви.

Наступник святого Петра неодноразово наголошував, що в Церкві ще не сформувалося «глибоке богослов’я жінки». У жовтні 2013 р., під час зустрічі з членами Папської Ради в справах мирян, він підкреслив, що «важливо замислитися над тим, якою є присутність жінки» в Церкві, додаючи, що «Церква – не “він”, а “вона”, тобто жінка і матір», і це «потрібно поглиблювати».

Папа Франциск неодноразово засуджував становище визискування, яке змушені переносити багато жінок. «Мені боляче, – зазначив він нещодавно, – коли бачу в Церкві, що роль служіння жінок применшується до ролі слугування». Про це Його Святість говорив також 16 травня 2016 р. під час зустрічі з Міжнародним Союзом Генеральних Настоятельок, закликаючи їх до того, щоби мати сміливість відмовляти, якщо до них надходять прохання виконувати діяльність, «що є швидше слугуванням, а не служінням». «Якщо хочуть, щоб черниця була служницею, то знецінюють життя і гідність тієї жінки. Її покликання полягає у служінні: служінні Церкві, де б вона не була, а не у прислуговуванні», – наголошував він.

У своєму Посланні до учасників Фестивалю Сімей у північно-італійському місті Ріва-дель-Ґарда від 2 грудня 2014 р., Папа писав про труднощі багатьох жінок, права яких не визнають у соціальному житті. Він вказав на те, що важливо, щоби «жінки не були змушені виконувати занадто важку роботу через економічні труднощі», і потрібно брати до уваги, «що праця жінок на всіх рівнях сімейного життя, є незрівняним внеском у життя і в майбутнє суспільства».

Особливе значення мала промова Вселеньського Архиєрея, яку він виголосив 7 лютого 2015 р., під час пленарної асамблеї Папської Ради з питань культури на тему «Жіночі культури: рівність і відмінності». Він зазначив, що прийшов час, щоби жінки «почувалися не гостями, а повноправними учасниками у різних сферах соціального та церковного життя». За словами Папи Франциска, «цей виклик більше не можна відкладати». Його Святість закликав до «надання жінкам простору у житті Церкви», сприяючи більшій жіночій присутності у громадах, залучаючи їх до «відповідальних душпастирських завдань».

Звертаючи свій погляд на суспільство, Папа засуджує перетворення жіночого тіла у товар та «різні форми рабства», яких зазнають жінки, і закликає до подолання стосунків підпорядкування та до сприяння взаємності. Цієї теми його Святість торкнувся під час свого візиту до Папської Академії за Життя 5 жовтня минулого року, коли закликав присутніх відродити «оновлену культуру ідентичності та відмінності». Він також висловив критику щодо «утопії нейтральної статі», «біологічної і психологічної маніпуляції статевих відмінностей». Папа вказав на необхідність укладення «союзу між чоловіком і жінкою», покликаного «взяти у свої руки провід всього суспільства».

Жінкам, жіночим біблійним постатям, і, насамперед, Пречистій Діві Марії, Папа Франциск присвячує багато із своїх проповідей під час ранкової Святої Меси у «Домі святої Марти». Зокрема, 26 січня 2015 р. Його Святість застановився над темою передавання віри. На запитання: «Чому, в основному, жінки передають віру?» – він відразу дає відповідь: «Бо тією, що привела нам у світ Христа, є жінка. Це шлях, який вибрав Христос. Він забажав мати матір, і дар віри також проходить через жінок, так, як Христос через Марію». Під час проповіді 31 травня 2016 р. Папа говорив про «мужніх жінок», які кожного дня дарують радість і наповнюють інших життям. А 9 лютого минулого року він підкреслив, що «без жінки не існує гармонії у світі». Саме жінка, за словами Його Святості, «вносить оту гармонію, яка вчить нас ніжності, любові і вчиняє світ гарним».

Ніжність, яку маленький Хорхе отримав від своєї мами і бабусі, Папа Франциск повертає світові…

вівторок, 13 лютого 2018 р.

Девід Раймер: Я не божевільний! Криваве коріння гендерної ідеології

Девід Раймер: Я не божевільний!
Криваве коріння гендерної ідеології

goo.gl/8NBNtu

Автор – Олександр Кривенко 

13 лютого 2018 року


На тлі подій у зоні АТО, де наші захисники чинять опір неприхованій російській військовій агресії, мало помітним широкому загалу є те, як зграя провідників так званої гендерної ідеології щодня насувається на українські сімейні цінності, на наші родини.
Цією статтею ми розпочинаємо серію публікацій, покликаних викрити справжні джерела, технології та цілі всього того, що маскується під такими гаслами, як гендерна рівність, боротьба з гомофобією, права ЛГБТ, захист від насильства та від дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, фемінізм, антисексизм тощо.
«Модне» поняття
Термін «gender» увійшов у повсякденний обіг завдяки англійській мові, де первісно разом зі словом «sex» він слугував для означення біологічної статі людини: чоловіка та жінки, а також притаманних їм традиційно усталених соціальних ролей у суспільному середовищі.
З іншого боку «gender» – це відомий мовознавцям граматичний термін, cлово, похідне від латинського genus, що означає «рід» іменника: masculinum – чоловічий; femininum – жіночий і neutrum – нейтральний, себто жоден із двох названих (у буквальному перекладі).
Ця суто граматична конструкція «гендер» активно експлуатується тими, хто зневажив справжню сутність поняття «стать», послідовно та методично, використовує різноманітні маніпуляційні технології. Вони прагнуть привчити суспільство до думки про те, що є цілком нормальними одностатеві шлюби, гомосексуальні, лесбійські, транссексуальні й інші моделі поведінки, які відмінні від гетеросексуальних стосунків, природньо притаманних і Богом даних чоловіку, жінці та їхньому подружньому життю як союзу чоловіка і жінки.
За ідеологією маніпуляторів, поняття «стать» і «гендер» не мають між собою взаємного зв’язку: стать лише дається від природи, однак найважливішим є ґендер – суспільно сконструйована сексуально-соціальна роль, яка може не збігатися з біологічною статтю, отже людина має право змінювати цю роль на власний розсуд.
«Біологічна стать має незначну варіативність, тоді як гендер варіюється надзвичайно», – пише Майкл Кіммел, американський соціолог. Безмежна варіативність утручань у тіло та психіку людини дляадептів гендерної ідеології складає оманливу суть останньої. Фактично просувається ідея про можливість для будь-кого перетворити свій первісний статевий стан на щось більш цікавіше, про шанси на цьому ґрунті покращити своє життя, урізноманітнити його, вдаючись і до радикальних змін.
Ця пропаганда живиться публічною підтримкою з боку державних високопосадовців і популярних у народі діячів культури, мистецтва, спорту й інших видів суспільного буття. Вона чим далі, тим дужче опановує вітчизняним інформаційним простором і через приватні та провладні медіа спотворює сприйняття реальності багатьма людьми, насамперед, молоддю.
Шоу шарлатана
Вважається, що вирішальний імпульс широкому розповсюдженню вчення про гендер дав прецедент із практики нині вже покійного Джона Мані – психолога-науковця  університету Джона Хопкінса, розташованого в місті Балтиморі американського штату Меріленд.
Доктор Мані – лікар за професією, але, за сутністю своїх експериментів, цинічний маніпулятор суспільною думкою. Пропагандисти гендерної ідеології вже понад п’ять десятиліть активно цитують його статті та промови в наукових і дослідницьких інституціях, у феміністичних і ЛГБТ-спільнотах, а також у так званих гендерних студіях.
Щоправда прихильники Джона Мані замовчують жахливу правду про трагічні наслідки тих дослідів, які проводив їхній кумир, про ті жертви, по яких крокував цей ділок від психології на шляху до своїх цілей.
В одному з телевізійних видовищ доктор Мані заявив, що дівчинкою чи хлопчиком кожну дитину формує оточення. Одних воно виховує як дівчаток, інших – як хлопчиків. Людська істота, за твердженням горе-медика, є лише біологічним організмом, який має спроможність до будь-якої рольової поведінки, проте це не суттєво; найважливіше – виховати дитину певним чином.
Фатальна операція немовляти
Згадана телепрограма транслювалася і в сусідній із США Канаді. Сім’я фермерів із Вінніпегу Рональд і Джанет Раймер виховувала двох своїх синів, які прийшли у світ в один день, 22 серпня 1965 року. Для матері малечі це стало справжнім подарунком від Бога, бо вона дуже мріяла народити саме близнюків. Хлопчикам дали імена: Браян і Брюс.
Обидва зростали загалом здоровими. Все було добре, доки восьмимісячним дітям, за порадою лікарів, не призначили обрізання крайньої плоті. Першим на операційний стіл поклали Брюса. Це звичайна операція, щоправда лікарі не попередили батьків про те, що замість традиційного інструмента – скальпеля – будуть використовувати електричний струм.
27 квітня 1966 року до будинку Раймерів несподівано зателефонували із хірургічного відділення: з Брюсом трапився невеличкий інцидент, але жодних подробиць повідомлено не було. Батьки миттю прибули до клініки та вжахнулися: замість пеніса у Брюса було щось, схоже на обгорілу струну. Як виявилося, медики, не сказавши мамі та тату немовляти, вчинили обрізання не традиційним для цього скальпелем, а за допомогою електричного обладнання. Щось пішло не так, і з дитиною трапилася біда.
Після такого інциденту батьки відмовились від операції над Браяном – братом-близнюком Брюса.
«Народження» Бренди
В пошуку порятунку Раймери радилися з багатьма фахівцями, втім усі вони зійшлися в одній невтішній думці: хлопчику доведеться жити без чоловічого органу. Перед батьками постала проблема: як далі виховувати таку дитину?
Ймовірно, не думаючи в ту мить про те, що вчиняють гріховне діяння, не маючи достатніх знань у царині психології й антропології людини, а отже не усвідомлюючи ризики, на які вони наражали свого сина й усю родину, батьки Брюса звернулися до Джона Мані.
Останній, звісно, зрадів такому подарунку долі. Ще б пак: випала нагода прославитися на весь світ, довівши на практиці власну теорію, згідно з якою приналежність людини до статі буцімто визначається не природними чинниками, а способом виховання. Крім того, як не скористатися ідеальною можливістю залучити для порівняльних досліджень ще й Браяна – єдиноутробного брата піддослідного Брюса?
Команда  лікарів, якою керував Джон Мані, дійшла висновку, що пацієнту варто змінити стать, мовляв, це в інтересах Брюса, поки він не виріс і не почав відчувати комплекси з приводу своєї чоловічої неспроможності. У 21-місячному віці хлопчик був підданий кастрації (видаленню яєчок) та стилізуванню рудиментарної вульви. Батькам наказали розвивати його як дівчину, але не розголошувати таємницю нікому.  Після операції Раймери повернулися додому з “новою донькою”. Їй дали ім’я Бренда, придбали відповідний одяг і поводилися, як із дівчинкою.
Проте цим «лікування» не обмежувалось.
Дитяча сексуальна «репетиція»
Джон Мані продовжував регулярно відвідувати родину Раймер упродовж близько десяти років для «консультацій» і оцінки результатів. Як згодом стало відомо, «доктор» змушував семирічних близнюків, знявши одяг, ставати в позиції партнерів під час статевих актів, в яких Брюсу/Бренді було призначено імітувати жіночі, а Браяну – чоловічі рухи, причому Брюс/Бренд традиційно займав нижню позицію.
Окрім того, доктор проводив спеціальні бесіди з малолітніми дітьми, акцентуючи особливу їхню на відмінності жіночих геніталій від чоловічих.
Мані вів стенограми усіх цих зустрічей і фотографував близнюків, у тому числі оголених.
Ділок від науки не переймався тим, що такими експериментами він принижував гідність семирічних людей і психічно їх травмував.
В обґрунтуванням специфічних методів лікування Джон Мані висловлював власне переконання в тому, що «дитяча сексуальна репетиція» є важливою для формування їхньої «здорової гендерної ідентичності в майбутньому».
Довіривши свою малечу «лікарю», батьки, певно, й гадки не мали, що їхні діти стали жертвами жорстокого псевдонаукового експерименту під назвою «теорія ґендерної нейтральності». Суть її полягає в тому, що так звана гендерна ідентичність розвивається буцімто через соціальне навчання з раннього дитинства і її нібито можна змінити за допомогою відповідних поведінкових утручань.
Імітація успіху
Упродовж кількох років Мані рапортував у звітах під кодовою назвою “справа Джон/Джоан” про прогрес Раймера, де описував нібито успішний розвиток набуття своїм пацієнтом жіночої гендерної ідентичності. Він використовував цей прецедент, аби обґрунтувати розвиток практики зі зміни статі та хірургічної реконструкції навіть у випадках, не пов’язаних між собою. «Абсолютно ясно, що дитина поводиться як активна маленька дівчинка і її поведінка разюче відрізняється від хлоп’ячого поведінки її брата-близнюка», – запевняв учений.
Мані пише численні статті, в яких поширює результати своїх досліджень під гаслом: «Зміну статі  завершено, дівчинка щаслива!» Лікар став просто героєм. Його книжка «Чоловік і жінка, хлопець і дівчина» стала успішним університетським підручником. На академічному рівні, у посібниках із психології та соціології приклад Джон/Джоан активно використовувався, щоби підтвердити: вид статі, як правило, набувається через розпізнання людиною, ким вона є. Таким чином брехлива теорія дала потужний старт медичному бізнесу під назвою «лікування транссексуалів з метою набуття статевої ідентичності».
Доктор Мані у своїх наукових публікаціях про експеримент замовчував жорстоку реальність, обтяжуючи тим самим власні свої злодіяння заради впровадження в медицину та суспільну свідомість так званої гендерної ідеології.
Як засвідчив згодом колишній студент лабораторії Мані, під час подальших візитів туди батьків Бренди, які траплялись лише один раз на рік, останні регулярно говорили працівникам цієї медичної установи лише про буцімто успішне проходження процесу лікування, що було неправдою.
Раймери чітко дотримувалися медичного протоколу, прийняли свою дитину як доньку та намагалися виховувати її як ніжну леді. Проте Бренда не зважала на зусилля батьків, яких так само, як і докторів вважала своїми тиранами.
Природу та Бога не обдуриш
Хлопчик залишався тим, ким його створив Бог і природньо противився «лікуванню». Зокрема, Бренда зазвичай відмовлялася від усього дівчачого: іграшок, занять, одягу. Вона радо імітувала поведінку свого татуся (наприклад, гоління) та виявляла цілковиту байдужість до маминого макіяжу. Єдина річ, яка відповідала прописаному «рецепту» з набуття жіночості, полягала в тому, що дитина була акуратною та пристойною, і це хоч якось втішало батьків.
По мірі дорослішання Бренда все більше відчувала себе хлопчиком, а різницю між собою та братом бачила хіба лише в тому, що Браян мав коротше, ніж вона, волосся.
Заперечення жіночої ідентичності продовжилося і в середній школі. У своїх фантазіях Бренда бачила себе великим хлопцем з біцепсами та блакитний автомобіль. Попри брак певного чоловічого органу Бренда справляла малу нужду стоячи. З цього приводу однолітки глузували над дивною дівчинкою, не давали зайти ані до жіночого, ані до чоловічого туалету.
З часом на дратування та переслідування інших дівчат Бренда відповідала різко та без вагань. Траплялося, що давала волю рукам, коли захищала від кривдників-однокласників свого брата Браяна. За це вона отримувала на горіхи від дирекції навчального закладу. Стурбовані педагоги часто викликали батьків до школи та, вказуючи на брак жіночості в поведінці дитини, радили звернутися до психолога.
Страждання родини
В тому часі доктор Мані наполягав, щоби Раймери залишили роботу, продали все, та переїхали жити у вагончик в ізольованій і малолюдній місцевості. Батьки сліпо підкорилися. Вони й надалі приховували від сина-дочки правду, від чого відчували сильний емоційний стрес.
Поведінка Бренди вже була майже некерованою. В усіх членів родини почалися розлади. Брат Браян впав у депресію, а до однолітків ставився агресивно, згодом він захворів на шизофренію та пристрастився до наркоманії. Батько перетворився на алкоголіка. Мати намагалася вчинити суїцид. Ніхто в родині Раймерів і гадки не мав, що все це відбувалося через моральний тиск як прояв психологічних маніпуляцій з боку Джона Мані. Понад те, ніякому на думку не спало, що медик проводить жахливий «науковий експеримент» над Брюсом/Брендою.
Відвідування клініки у Балтіморі мали травмуючий, а не терапевтичний ефект для всієї родини Раймер. Коли доктор Мані почав тиснути на сім’ю, щоби Бренду привели до хірургії для формування піхви на місці скалічених геніталій, дев’ятирічний пацієнт обурився та пригрозив покінчити життя самогубством, якщо його змусять бодай іще раз побачити Джона Мані. Батьки вирішили припинити подальші візити до американських лікарів.
З досягненням підліткового віку для стимуляції зростання молочних залоз дитина змушена була вживати жіночий гормон естроген, але внутрішньої мотивації до того, щоби набути жіночих рис, вона не мала. Згодом на противагу гормональній терапії, щоби приховати штучно утворювані жіночі форми та не бути схожим на дівчину, Бренда починає багато їсти та поводить себе як чоловік.
Правда заради спасіння
До того часу, коли підлітку виповнилося 14 років, він уже вчинив кілька спроб самогубства. Після останньої потрапив у кому, але, слава Богу, одужав.
Поведінка Бренди стала настільки руйнівною, що, за порадою місцевого психіатра, батьки розкрили обом близнюкам правду: кожному окремо.
Браян болісно сприйняв новину про те, що він тепер не єдиний син у родині Раймерів, а сестру втратив назавжди. Це спричинило порушення його психіки, які поступово розвинулися в шизофренію.
Інакшою була реакція Брюса/Бренди.
«Раптом все, що я відчував, набуло сенсу. Я не був якимось дурнем. Я не божевільний!» – так про свої відчуття тієї миті згадував згодом той, хто став ключовим об’єктом жахливих псевдонаукових експериментів Джона Мані.
Ані хімія, ані соціалізація не змогли зробити з хлопця дівчину!
Спроба жити як чоловік
Фактично теорія доктора Мані, який стверджував, що хлопця можна виховувати як дівчину і він насправді нею стане, зазнала фіаско.
«Моя мама та тато хотіли, щоби терапія зробила мене щасливим. Це те, чого прагнуть усі батьки для своїх дітей, але я не міг бути щасливим для моїх батьків, я мусив бути самим собою. Ви не можете бути кимось, ким ви не є. Ви має бути собою», – говорив згодом Девід Раймер.
Він обстриг волосся, почав носити чоловічий одяг і змінив ім’я на Девід.
Незабаром він розпочав болісний процес повернення до своєї біологічної статі. Довелося видаляти груди, які виросли в результаті естрогенної терапії. Потім – кілька операцій із протезування статевих органів і регулярні ін’єкції тестостерону для формування чоловічих м’язів.
Однак Девід був пригнічений тим, що, на його думку, ніколи не зможе одружитися. На початку третього свого десятиліття юнак двічі намагався звести рахунки із власним життям.
22 вересня 1990 року Девід Раймер одружився з великодушною жінкою, матір’ю трьох дітей на ім’я Джейн Фонтайн. Він став відмінним батьком, і чудовим, щирим на романтичні стосунки чоловіком для Джейн.
Нові страждання
Однак сумні почуття не полишали Девіда. Страждання спричиняли спогади про страшні щорічні візити доктора Мані, який використовував фотографії оголених дорослих, щоби «посилити» гендерну ідентичність Бренди, і закликав до операції на її «піхві».
До цього додався фактичний розрив стосунків із Браяном, який так і не зміг по-справжньому прийняти Девіда за свого брата.
У тому часі, не зважаючи на кардинальні зміни в житті Раймерів, доктор Мані продовжував публікувати свої статті, посилаючись у них на нібито незаперечний успіх справи «Джон/Джоан». Через три десятиліття після експерименту, що завершився фактичним провалом, лікар із Беверлі продовжував просувати у суспільстві думку про можливість ефективно виховувати хлопця як дівчину, що було далеким від істини.
Це обурило Девіда, він зустрівся з Браяном і сказав: «Ми маємо це зробити. Доктор Мані зруйнував наше життя, але ми не можемо дозволити йому руйнувати життя інших».
Самогубство братів
Після документального фільму про історію родини Раймерів психічне здоров’я Браяна погіршилося. 1 липня 2002 року він був знайдений мертвим у своїй квартирі. За однією із версій, смерть 36-річного чоловіка спричинило випадкове передозування ліками від шизофренії, за іншою – самогубство.
Девід часто відвідував могилу брата попри те, що останнім часом вони були відчужені один від одного.
Смерть Браяна боляче вдарила по Девіду.
Йому було непросто жити з огляду на вибуховий гнів, циклічні депресії, занедбані страхи, – все те, що сформувалося за час скаліченого дитинства.
Девід особливо страждав від того, що, на його думку, не може ощасливити свою кохану дружину. Джейн заспокоювала чоловіка, витримувала всі ці подружні труднощі майже 14 років, а під час чергової депресії запропонувала, щоби вони якийсь час пожили окремо. Девід вибіг із дому.
За кілька днів потому, вранці 4 травня 2004 року, 38-річний Девід Браян вибухом із рушниці завершив своє земне життя і, можливо, закінчив свої страждання назавжди.
Люди, почуйте!
Пишучи цю статтю, я весь час думав про те, що якби Девід жив і до сьогодні, він був би майже моїм ровесником і, певен, активно діяв би на захист людей від утручання в їхнє життя послідовників доктора Мані.
Вчинок Девіда Раймера – попередження всім, хто залишився після нього.
Ця правдива історія є важливим свідченням руйнівної дії від вторгнення в сферу статі методами медичних практик, які обслуговують так звану гендерну ідеологію.
Ця розповідь викриває суть гендерної ідеології – жорстоко експлуатувати людей, і насамперед, юних членів суспільства як піддослідних кроликів.
Як і на своїх початках, так і нині її основною мішенню є діти та молодь.
Мене непокоїть, що чорна справа, розпочата Джоном Мані, шириться світом і вже докотилася до України.
Заняття в дошкільних закладах, в освітніх інституціях, виступи політиків і урядовців, реклама на вулицях і в пресі, – все спрямовано на те, щоб переконати людей, що буцімто дана батьками з волі Божої біологічна стать – це ніщо, і навіть дитина нібито може вибрати свій «гендер» як багатоваріантну конструкцію, а тому слід підтримувати пропоноване ЛГБТ-спільнотами різноманіття, в тому числі масове вживання гормонів і операції зі зміни статі.
Пам’ятаймо: природа, Боже начало статевої ідентичності не може бути переоцінена вихованням у соціумі!
Розмови про протилежне – це брехлива казка, народжена псевдонаукою під вивіскою «гендерна ідеологія», що пропагує привабливу теорію, нехтуючи людськими життями.
Нехай найкращим застереженням від підтримки гендерної ідеології в Україні стануть слова першої її жертви – багатостраждального Девіда Раймера, які він сказав іще при житті, які тепер ніби лунають із небес:
«Ви завжди будете бачити людей, які збираються сказати добре, мовляв, справа Девіда Раймера могла би бути успішною. Я живий доказ, і якщо ви не збираєтеся брати моє слово як євангеліє, попри те, що я прожив через це, то хто ще це почує? Хто ще тут? Я пройшов через це. Подумайте, чи збирається хтось іще вбити себе пострілом у голову, щоби люди почули його?»!
Статтю підготовлено за результатами досліджень оригінальних публікацій у зарубіжних і вітчизняних загальносуспільних і наукових виданнях.
Список основних джерел, досліджених (опрацьованих) мною під час підготовки статті “Девід Раймер: Я не божевільний!”
Health Check: The boy who was raised a girl
Оскопленного мальчика растили как девочку
Брюс Реймер не смог стать девушкой
Поняття «ґендеру» і його потенційний вплив на сімейну політику. Тези доповіді Петра Гусака на прес-конференції в УНІАН
The story of John Money: Controversial sexologist grappled with the concept of gender
Review: ‘Boy’ based on true story of gender reassignment gone wrong

понеділок, 5 лютого 2018 р.

Припинити пропаганду гомосексуалізму та захистити традиційні сімейні цінності


Припинити пропаганду гомосексуалізму та захистити традиційні сімейні цінності пропонує Віктор Танцюра.

http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2018/02/05-gomostop-tancjura.html

З цією метою він утворив електронні петиції:

до Президента України https://petition.president.gov.ua/petition/42484;

до Верховної Ради України: https://itd.rada.gov.ua/services/Petition/Index/3070

до Кабінету Міністрів України: https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/1462

В обгрунтування своєї ініціативи добродій Віктор зазначив:

"Я з жахом усвідомлюю, що в деяких школах України вже почали навчати, що сексуальні збочення (гомосексуалізм, лесбійство і т. п.) є нормою. Розпорядження Кабінету Міністрів зобов'язує, щоби до 2020 року це було введено в усіх школах України. Цим же розпорядженням передбачається легалізація одностатевих шлюбів та усиновлення дітей такими парами. В деяких європейських країнах, де люди були пасивними, такі процеси вже стали практично незворотніми, а за критику таких збочень навіть саджають до в'язниці. Але в деяких країнах, де люди активно протистали, вдалося зберегти традиційні християнські сімейні цінності.

Дорогі друзі, наша пасивність може виявитись злочинною. Наші діти, внуки, правнуки можуть запитати нас, чому ми мовчали.

Закликаю вас підписати петиції до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів: «Просимо вжити заходів для припинення пропаганди гомосексуалізму та захисту традиційних сімейних цінностей». Прошу підписати всі три петиції та максимально поширити серед своїх друзів, знайомих та рідних.

Петиції знаходяться за посиланнями:

до Президента України https://petition.president.gov.ua/petition/42484
до Верховної Ради України: https://itd.rada.gov.ua/services/Petition/Index/3070
до Кабінету Міністрів України: https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/1462 "

Я, Олександр Кривенко, підписав кожну з цих петицій і вас до цього, друзі, кличу.

P.S. Для тих, хто ще не має власних "кабінетів" на вказаних вище ресурсах зі створення петицій і голосування за них, стануть у нагоді навчальні відеоматеріали:

створення акаунту для підписання петицій до Президента: https://youtu.be/-ugc_zvb2yU
відновлення акаунту для підписання петицій до Президента: https://youtu.be/SptciAoAdPk
створення акаунту для підписання петицій до Верховної Ради: https://youtu.be/IWxrC3HUDHg
створення акаунту для підписання петицій до Кабінету Міністрів: https://youtu.be/LvusYtlQgzQ
відновлення акаунту для підписання петицій до Президента: https://youtu.be/SptciAoAdPk
плейлист із усіма відео: https://youtu.be/SptciAoAdPk (див. у правому куті сторінки)

Постійне посилання. Олександр Кривенко. Припинити пропаганду гомосексуалізму та захистити традиційні сімейні цінності: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2018/02/05-gomostop-tancjura.html

четвер, 11 січня 2018 р.

Запорізький священик пішов з Московського патріархату після обструкції за українську мову як прояву патріотизму.

Анатолій Ревтов
Запорізький священик пішов з Московського патріархату після обструкції за українську мову як прояву патріотизму.
goo.gl/U5f36D
Виступ ієрея Української православної церкви Московського патріархату Анатолія Ревтова спричинив скандал на зборах Запорізької єпархії вчора, 10 січня 2018 р.Б.

Подія відбувалася у Свято-Покровському кафедральному соборі за участю представників всіх парафій єпархії, у тому числі мирян, та під головування митрополита Луки.

Серед інших тем на зборах обговорювали вчинки А.Ревтова, а саме його гострі коментарі у соцмережах з критикою проросійського курсу УПЦ МП (зокрема, у світлі скандалу після відмови священика цієї церкви відспівувати "неправильно хрещену" загиблу дитину). Висловити свою позицію Анатолію не дали - його перервали, бо почав говорити українською мовою.

"Люди, миряни, одразу як закричали: "Говорите на русском". Я їм кажу: українська - моя державна мова. А потім до мене підбігає секретар єпархії, каже: "Ты когда к нам пришел 4 года назад, ты говорил на русском". Кажу йому: "Але після того ваша держава напала на мою державу. Люди змінюються, я змінився". Парафіяни кричали, штовхалися, думав, ще й поб'ють", - розповів священик.

Після цього він пішов зі зборів.

Проукраїнські погляди Анатолія вже давно призводили до непорозумінь з іншими членами єпархії.

"Ця церква не є українською. Вона використовує гроші України, заробляє на ній, і водночас ненавидить її. Яка це українська церква, якщо в ній ікона царя висить? Я єдиний в єпархії служив українською - півтора роки поспіль. Одного разу я намагався почати проповідь українською, іншого - просто говорив нею з людьми в соборі. В обох випадках настоятель мене за це сварив - мовляв, тебе тут ніхто не зрозуміє", - пояснив священик.
Орім того, колеги Анатолія іноді висловлювали невдоволення його поїздками на Донбас до українських військових та його співпрацею з волонтерами.

"Він здавна відвідував військові шпиталі, навіть був у зоні АТО. Я просто волав, коли на одній з його фотографій безпомилково розпізнав "декорації" табору нашого підрозділу. Певно там підчепив вірус україноцентризму", - поділився спогадами на своїй сторінці у соцмережі командир роти 39-го окремого мотопіхотного батальйону Роман Кулик.

30-річний клірик Покровського собору Анатолій Ревтов вирішив, що продовжувати служіння в УПЦ МП він не буде.

За матеріалами ДепоЗапоріжжя та фейсбуку.

середа, 10 січня 2018 р.

Зцілення тещі Петра

Зцілення тещі Петра
о. Роман Лаба OSPPE
Роздуми до Слова Божого на середу І звичайного тижня, рік ІІ
goo.gl/Vk3XCT

Євангеліє промовляє до нас через різні образи, символи, події, які відбулися в історії, але мають понад-історичне значення. Певні реальні події відображають також і духовну реальність. Фізичні зцілення є знаком Божих дотиків – але при цьому вони ще й показують нутро людини, її серце, яке потребує зцілення.

Звернімо увагу на порядок дій у євангельській розповіді. Насамперед: Ісус іде до дому Петра з дому молитви, з синагоги. В духовному сенсі це означає: Господь прагне, щоб твій дім також став домом молитви – домом Його присутності.

Далі: придивімося до «плодів зцілення». Хвора лежить, і весь світ «крутиться довкола неї». Здорова всім прислуговує.

Можливо, саме в цьому полягає «духовна гарячка», запалення душі, коли я хочу не служити ближньому, а лежати й вимагати, щоб усі ходили біля мене, як біля розбитого яєчка. Така «лежача постава» вельми нагадує зображення вельмож, панів, лінтюхів або ж пещених панянок, що порозлягалися на лежанках, а довколишні їм прислуговують.

Це хвороба егоцентризму – бути центром світу.

Знаю людей, які навіть по-справжньому хворіють, аби лиш перебувати у центрі чиєїсь уваги. У психології ця хвороба називається іпохондрія. Такі люди постійно вишукують у себе всілякі можливі симптоми та болячки, щоб інші ними цікавилися, доглядали їх, переймалися ними. (Вочевидь це не означає, що кожна людина хворіє, аби на неї звернули увагу.)

Хвороба тещі – гарячка – грецькою мовою називається puretoV (пиретос) і походить від слова puroV (пирос) – вогонь (пор. піротехніка). Петрова теща лежала неначе у вогні, в пекельному полум’ї. «Атмосфера» пекла полягає в тому, що кожен хоче бути найважливішим.

Які фізичні симптоми гарячки? З одного боку, температура тіла людини – висока, з іншого боку – людину морозить, і вона не може зігрітися. Якщо гарячка сильна – людина починає марити, тобто бачити те, чого немає.

Духовна хвороба має подібні симптоми:
– з одного боку, над-активність, яка може проявлятися навіть і в релігійному житті: прагнення займатися всім і всіма, всім допомагати, всіх контролювати, все мати у своїх руках. Такі маневри мають на меті одне – бути в центрі уваги.
– з іншого боку – людину «морозить»: вона постійно має голод любові в серці, голод тепла, почуттів, стосунків…

Придивися до своєї активності, до найглибших її причин. Чи ти раптом не прагнеш всюди всім допомагати? Назовні людина в гарячці аж горить, а всередині – труситься, щоб зігрітися.

Назовні вогонь – puroV, а всередині – холод і прагнення тепла. Чимало людей заражені такою духовною лихоманкою ще з дитинства, і сталося це «з найкращих побажань» тих, хто нас виховував. Для більшості виховання було таким: зробив щось – «молодець», заслуговуєш на цукерку, всі тебе хвалять; не вдалося щось – «слабак», нічого з тебе не вийде.

Унаслідок такого виховання вже з батьківського дому в серці вкорінюється переконання, що любов та увагу потрібно заслужити, а навіть якщо заслужиш, то треба заслужувати далі і ще старанніше, бо насправді ти цього не вартий. З такого розуміння стосунків народжуються перші прояви духовної гарячки: людина хворіє на перфекціонізм (прагнення все робити ідеально і все тримати під контролем), вона вся забігана, вся в роботі, горить і палає; а при цьому не має досвіду простої, безкорисливої любові, тепла, носить у собі «внутрішній холод» і постійно залишається емоційно голодною. “

Любов Ісуса знищить у тобі всю гарячку твого життя!

Однак досить про ці дві головні ознаки, бо є ще й додаткові прояви хвороби. Наприклад, егоїзм та егоцентризм зовсім не виключають одночасного «приниженого» образу самого себе. Людина визначає свою цінність за шкалою «я настільки цінний, наскільки активний». Далі, втручання в життя інших людей заради того, щоб їм «допомогти». Не раз старше покоління (і то не самі лише тещі) втручається в життя своїх дітей – «тільки з добрими намірами»! Жити в гарячці – це ще й займатися проблемами інших, аби лиш не бачити своїх власних. Отакий «комплекс тещі». А «хобі тещі» – дивитися серіали, мильні опери, бо там постійно показують проблеми інших, і можна трохи з ними за компанію попереживати.

Для чого усе це? – а щоб набрати переконання, що я добрий і зі мною все гаразд. Зовнішня активність справляє таке враження, бо людина здатна обманювати не лише оточуючих, а й саму себе… однак у серці й надалі буде морозити.
Лікування тут одне: потрібен ДОТИК ІСУСА, Його рука, простягнена до мене, Його погляд, який каже:

«Мій любий, ти не мусиш робити нічого, щоб Я тебе полюбив, нічого, щоб заслужити на Мою любов. Я люблю тебе просто так, ти нічого Мені не винен».

Моя гарячка зникне, коли я відчую в собі жар Божої любові – любові Бога, Який любить задарма і безкорисливо, без будь-яких моїх заслуг. Така любов – це вогонь незгасний. Прочитай, як про це пише Пісня пісень:

Поклади мене печаттю на мою руку; любов бо, як смерть сильна; ревнощі люті немов пекло. Стріли її – вогненні стріли, правдиве полум’я Господнє (Пнп 8,6).

У грецькому перекладі Святого Письма – Септуагінті також ужито слова puroV (вогонь). Але це вже інакший жар, коли у центрі мого життя перебуває Ісус. Після свого зцілення теща Петра встала і почала служити всім присутнім. Паралельний текст від св.Луки це оздоровлення описує так:

І нахилившись над нею, Він (Ісус) погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї (Лк 4,39).

Уперше в історії хтось нахилився над тещею – став вище за неї (Біблія також має свій гумор). Зверни увагу, кому погрозив Ісус: тещі чи гарячці? Що це тобі говорить? Відповідь проста: для Господа я цінний, незважаючи ні на що. Він розрізняє гріх і грішника, хворобу і хворого… відрізняє гарячку від тещі.

Коли тебе досягає проміння Божої любові – гарячка зникає. Коли на тебе сходить вогонь Святого Духа, усякий інший вогонь мусить тебе полишити.

Християнські містики, переживаючи такі Божі відвідини, навіть фізично мали стан, дуже подібний до гарячки. Святий Отець Піо, наприклад, мав таку температуру, що термометри не витримували і лопали. Свята Фаустина у своєму щоденнику пише: «Коли Ісус прийшов до мого серця, все затремтіло життям і ТЕПЛОМ у моїй душі…» Свята Тереза Авільська, коли мала видіння прославленого Ісуса, написала, що вигляд Його «…немов ВЕЛИКИЙ ВОГОНЬ, який знищує в собі усі пожадливості цього життя».

Любов Ісуса знищить у тобі всю гарячку твого життя!

Марта Робен – французька містичка – була паралізована, прикута до ліжка, на її тілі були стигмати, і вона регулярно, фізично, у своєму тілі переживала Господні Страсті. У такі моменти вона відчувала справжній вогонь, мала дуже високу температуру, часто аж до втрати свідомості. Одного разу Жан Ґіттон, французький філософ, процитував їй Книгу Іова, де Бог порівняний із пожираючим вогнем. Марта Робен відповіла: Так, це правда. Вогонь має дуже цікаву властивість, яка нас зовсім не дивує, бо ми до цього звикли. Він чим більше захоплює собою матерію, тим більше розгоряється.

Чим більше Божий вогонь охоплює твоє серце і те, що там потрібно спалити, – тим сильніше він палає.

Джерело: credo

https://kryvenko-maranata.blogspot.com/2018/01/10-zcilennja-teshhi-petra.html