воскресенье, 20 августа 2017 г.

ХХ Неділя звичайна, рік А

Римо-католицький календар 
ХХ Неділя звичайна, рік А 
Перше читання 
Іс 56, 1. 6-7 

Читання з Книги пророка Ісаї 
Так говорить Господь: “Пильнуйте суду й чиніть справедливість, бо Моє спасіння готове прийти, Моя справедливість відкритися! Чужинців, що приступлять до Господа, щоб Йому служити та Ім’я Господа любити і бути Його слугами, усіх, що пильнують суботу, щоб не сквернилася, та міцно тримаються мого союзу, Я приведу на мою святу гору і звеселю їх у моїм домі молитви; всепалення їхні та жертви їхні будуть Мені любі на моїм жертовнику, бо дім мій буде названий домом молитви для всіх народів”. Слово Боже.

Псалом респонсорійний Пс 67(66), 2-3. 5 і 8 (П.: пор. 4а)
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2011/08/49200
Хай всі народи славлять Тебе, Боже
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2011/08/49200



воскресенье, 9 июля 2017 г.

Ватикан про християнську любов до моряків і рибалок

Ватикан про християнську любов до моряків і рибалок 
У другу неділю липня християнська спільнота відзначає Неділю моря, яка покликана засвідчити близькість до моряків та рибалок, що проводячи значну частину свого часу поза домівками, далеко від своїх родин і близьких, часто ризикуючи життям, забезпечують функціонування світової економіки, адже значна частина товарів і речей, які маємо у своїх домівках, або матеріалу, з якого вони виготовлені, були доставлені кораблями.

У своєму спеціальному посланні з нагоди дня, в якому Церква закликає вірних до вдячності людям, від яких значною мірою залежить наш комфорт, кардинал Петер Турксон, Префект Дикастерії сприяння цілісному розвиткові людини, наголосив на необхідності встановлювати з людьми моря «людські зв’язки», допомагаючи їм долати самотність та депресію. Адже згідно з останніми дослідженнями, депресія, що веде до самогубства, є сьогодні серед головних причин смертності працівників цієї галузі. Слід також приділяти більше уваги їхнім родинам, які на тривалі періоди часу залишаються без чоловіка й батька, створюючи відповідні групи взаємодопомоги.

В наш час, як зауважує кардинал Турксон, викликом для людей моря стала необхідність захисту від терористичних загроз, яка не повинна, однак, виливатися в обмеження доступу до портів. Порти, у свою чергу, слід невідкладно перетворювати у «безпечні місця», вільні від дискримінації та страху, але радше оснащені відповідними засобами для підтримки здоров’я моряків.

Неділя моря – це також нагода пригадати про необхідність дотримання прав робітників морської галузі. Це право на справедливий заробіток і на захист від зловживань та визискування, жертвами яких вони часто стають. А відповідальним за судноплавство пригадується про боротьбу із загрозами піратства.

У своєму посланні Префект Дикастерії сприяння цілісному розвиткові людини присвятив окрему згадку рибальству та рибалкам, які цього року будуть в центрі уваги Всесвітнього конгресу Морського апостоляту, що відбуватиметься у жовтні на Тайвані. Він зазначає, що хоч їхня професія належить до найнебезпечніших, заробітки рибалок є нижчими від моряків, а сама галузь часто позначена випадками примусової праці, незаконного вилову риби й іншими зловживаннями. Для подолання негативних явищ заохочується до співпраці між представництвами Морського апостоляту різних країн, які дбають про захист прав рибалок.

За матеріалами Радіо Ватикану

http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/07/blog-post.html

суббота, 24 июня 2017 г.

Свячення та інгрес єпископа Віталія Кривицького


Свячення та інгрес єпископа Віталія Кривицького
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/06/blog-post_24.html
Вперше в історії собору святого Олександра у його стінах відбудуться єпископські свячення та інгрес на єпископський престол єпархіального єпископа-ординарія.

Це - унікальна, надзвичайна історична подія для Римо-католицької церкви в Україні, для Києва та для нашого храму. Середечно запрошуємо взяти участь у цій істинно епохальній події.

Трансляція - тут: https://youtu.be/S4AyZ6HQ7KU





Джерело:
https://www.facebook.com/events/1071434812987636/



http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/06/blog-post_24.html

четверг, 15 июня 2017 г.

5 головних помилок у боротьбі з гендерною ідеологією

5 головних помилок у боротьбі з гендерною ідеологією

«Немає сенсу боротися з гендерною ідеологією та гей-парадами», приблизно так звучить стаття на одному популярному українському сайті, присвячена Київпрайду-2016. Хоч категорично не згідний з цією тезою, мушу визнати, що християнські та інші організації програють цю війну і попри всі акції, як День сім’ї, хода на підтримку подружжя і родини, знаходяться в «мінусі» і на це є декілька об’єктивних причин:
1.     Замість боротися зайняли оборонну тактику.
Вже з самої назви «захист сімейних цінностей»  стає зрозуміло, що християни у протистоянні з гендером зайняли оборонну тактику. Вона безперечно успішна, якщо йдеться про збереження статусу «кво», але у довгостроковій перспективі це лише стримує гендерну ідеологію, а не вирішує проблему. Сьогодні більшість населення України  негативно реагує на пропагування гомосексуалізму, але завтра це співвідношення під впливом ЗМІ чи лобіювання міжнародних організацій  може кардинально змінитися. На жаль, повторюємо ті самі помилки, що і європейські християни. Спочатку  вдавали вигляд, що проблеми гомосексуалізму у них не існує, потім намагалися захистити сімейні цінності, врешті-решт опинилися у меншості і тепер намагаються відстояти право на вираження власних релігійних і етичних переконань у постмодерному світі. Кому як не українцям відомо, що замороження проблеми – це не вихід, а лише затишшя перед наступною битвою. Тому рано чи пізно гендерні концепції за підтримки іноземних спонсорів будуть поступово ще інтенсивніше  проникати у школи, дитячі садки, законодавчі установи
Тому поряд з акціями у захист родини, потрібно йти у атаку, бо як говорить давня мудрість, напад – це найкращий захист. Потрібно завдавати удару у найбільш вразливе місце гендерної ідеології. На мою думку, це твердження, що сексуальні схильності мають  вроджений характер, а впровадження гендеру позитивно відіб’ється  на населенні. Якщо останню тему починають брати на озброєння у вигляді публікацій про шкоду від гендерних концепцій, то про причину гомосексуальних чи інших схильностей говорять досить мало. А це є ключем до перемоги. Недарма ЛГТБ спільноти дуже агресивно реагують на будь-які дослідження, які заперечують природні причини гомосексуалізм. З тієї причини чимало коштів виділяються на пошук міфічного «гену геїв», якого ніяк не можуть знайти. Його присутність би доводила, що гомосексуалістами народжуються, а тому їх потрібно приймати такими якими є  та непотрібно піддавати лікуванню. Звідси вони мали б  отримати такі ж самі права і обов’язки як і у всіх  інших людей включно з правом  на шлюб, узаконення своїх стосунків, вільну демонстрацію своєї поведінки. У випадку  якщо ж це лише наслідок неправильного виховання або власного вибору, то ніякої мови про якісь особливий статус для них мова просто йти не може.   Та й термін дискримінація тут навряд чи пасує, бо вона стосується лише тих ознак, які не можна вибирати  або їх було отримано у спадок  (раса, національність, релігія).  Звичайно чимало людей не обирали гомосексуальні тенденції, але це не дає їм право пропагувати їх у середовищі. Доречним тут стосовно ЛГТБ спільнот було б лише закидання порушення права на вираження власних поглядів або переконань. І то лише у тому випадку, якщо вони не загрожують спільному добру оточуючих. А цьому суперечать чимало наукових досліджень закордонних вчених, які вказують на  негативний вплив гендерної ідеології на психічне здоров’я суспільства і особливо дітей. Звичайно, кожна людина від народження має право на повагу та гідність, але не кожний її вчинок можна назвати добрим та прикладом для наслідування. Тоді б можна було протиставити аргумент спільного блага думці більшості.
По-друге, варто показати, що чекає нас у випадку легалізації гомосексуалізму і одностатевих зв’язків: зруйнований інститут сім’ї, збільшення кількості дітей та підлітків, які мають такі ж схильності, відсутність права виражати свою критичну до ЛГТБ точку зору, обмеження свободи віросповідання, гендерна індокринація дітей у навчальних закладах, зростання злочинності на сексуальному тіл. Та найголовніше, що легалізація одного збочення і відхилення від норми запустить ланцюгову реакцію. У країнах Європи давно вже існують групи, які намагаються узаконити педофілію, зоофілію, багатоженство тощо. Правда і добро з об’єктивних цінностей стануть суб’єктивними, а основним у діях людей – буде гедонізм та свобода вираження власних сексуальних бажань, навіть на шкоду інших.
2.     Агресивна риторика давно використовується проти нас самих.
Слова Апостола Павла «Зло добром долайте» залишаються актуальними і у цьому випадку, хоча для багатьох не відповідати злом на зло є проявом слабкості. Оглядаючи інформацію у пресі навколо «параду рівності» у Києві чи Одесі стає зрозуміло як розглядають ЗМІ опонентів цих заходів. Вітчизняні медіа довго не барилися, щоб на фоні кривавої  стрілянини в американському Орландо,  провести аналогії між цими двома подіями. Хоча українських опонентів пропаганди гомосексуалізму ще  не називають радикалами і терористами, втім натяки на фундаменталізм та застарілу мораль вже відчутні.  А ЛГТБ –руху це і потрібно. Їм важливо  зробити себе мучениками у ім’я «міфічної рівності» та демократичних ідеалів, а всіх незгідних таврувати «гомофобами»  А хто буде ворогом – мусульмани з ІГІЛ чи християни, насправді зовсім не важливо. Головне, щоб були причини говорити про їхню дискримінацію. А це досить успішний психологічний хід. Спочатку стати об’єктом насмішок і знущань, згодом – жалості, щоб захищали їхні права, і врешті-решт взірець для наслідування.
Який з цього вихід? По-перше, варто провести чітку межу між гомосексуалізмом і особами, які мають цю проблему. Це допоможе з одного боку проявити  християнське милосердя, а з іншого не потрапити у пастку гомоєресі, яка вважає гомосексуальні схильності цілком  нормальними. Основна наша мета –  довести світові, що ми не бажаємо зла гомосексуалістам, а навпаки, намагаємося показати, що обраний ними стиль життя заважає бути їм по справжньому щасливими і є причиною їхніх  страждань. Наш протест не форма дискримінації осіб з гомосексуальними схильностями, а спроба вивести їх з цієї залежності.  Що   не боїмося називати сам гомосексуалізм моральним злом та відхиленням від норми, а гомосексуалістів такими ж жертвами гендерної ідеології.
Варто пам’ятати, що   будь-які найбільш благородні та християнські заклики чи акції не будуть  сприйматися без реальних дій. На Заході вже давно функціонують  чимало товариств («Сourange», «Exodus» тд.), які допомагають геям подолати свої схильності та стати щасливими і повноцінними чоловіками та  закласти свої родини. Які є з них в Україні? ЖОДНОЇ. Тоді як рахунок ЛГТБ організацій вже йде на десятки, а то й на сотні.
Не дивно, що позицію Церкви по наркоманії, алкоголізму, абортам суспільство більш-менш сприймає і підтримує, адже  християни досить успішно проявляють соціальну активність і допомагають залежним і потребуючим повернутися до звичайного життя через спеціальні центри, програми, акції допомоги. Щодо гомосексуалізму лише чути  лише одні заклики до боротьби. Якщо й існують конкретні випадки підтримки для осіб з потягом до власної статті, то це лише одинокі ініціативи  окремих священиків чи спільнот Адже більшість духівників не лише не знає як допомогти, але досить упереджена до таких людей.  Тому поки Церква не почне брати активну участь у реабілітації  гомосексуалістів, не слід очікувати, що її позиція буде вірогідною в очах громадськості і до неї будуть дослуховуватися. Аргумент порушення моралі поки що діє, але це не на довго. Все ще відчутне негативне ставлення до одностатевих відносин у СРСР, але молодь все більш толерантніше ставить до вільних стосунків. Осудження гомосексуалізму як морального зла, тягне за собою негативне ставлення до всіх неупорядкованих сексуальних актів поза шлюбом.
3.     Зрозуміти щоб допомогти.
Помилково вважається, що гомосексуалісти сприймають світ так само як звичайні люди. А їх потяг еквівалентний до потягу у гетеросексуалістів.  Звідси вважають, що  якщо чимало чоловіків живуть без сексуальної активності, то і геї зможуть. Або навпаки, зводимо це явище лише до прагнення сексу з представниками власної статті. І варто такому хлопцю переспати з дівчиною і  проблема буде вирішена. Насправді, це далеко не відповідає реальності.
Більшість дослідників проблеми та самих геїв доводять, що гомосексуалізм – це набагато більше, ніж сексуальні бажання. Це брак відчуття або взагалі відсутність ототожнення з власною статтю. Тобто хлопець може і знати, що він чоловік, але цього не переживати. Секс з іншими чоловіками мають ніби зарадити дефекту мускуліності у ньому самому. Своєрідний психічно-емоційний канібалізм, коли секс з іншим чоловіком має на короткий час дати відчуття бути чоловіком.  Щоби це зрозуміли, уявіть  собі ситуацію, коли загубивши пазл, без якого картина не буде закінчена,  шукаєте подібний, але жоден не підходить, бо той, втрачений був унікальним у своєму роді.  Так само з геями, які шукають у інших чоловіках того, що їм бракує самим. Але ці пошуки будуть вічними, бо всі вони шукають у інших «поламану деталь», яку ніхто замінити не може.  Звідси і короткочасність одностатевих відносин.  
Аж ніяк не можна проводити паралель між любов’ю між чоловіком і жінкою та одностатевими стосунками. У родині чоловік дає свою любов дружині і дітям, а  гомосексуаліст, перш за все, намагається заспокоїти ненаситне прагнення заповнити свою порожнечу та віднайти себе. Це є прихована форма егоїзму та нарсицизму. З одного боку відчувати себе жертвою та неповноцінним, а з іншого – використовувати інших задля сексу та заспокоєння своєї «статевої пустки».
Що за цим ховається. У певний момент процес дозрівання гомосексуаліста  зупинився, а фізичний розвиток йшов своїм ходом. І в  тілі дорослого чоловіка опинився  підліток або дитина, яка прагне опіки та захисту. Тому геям притаманна інфантильність, гей-паради, які нагадують якісь дитячі забави, прагнення привернути на себе увагу.  Цей конфлікт між тим, ким є і ким  покликаний бути викликає почуття незадоволення та меншовартості у порівняно з гетеросексуальними чоловіками. Тому  геї закохуються у нормальних, дозрілих представників чоловічої статті, які є об’єктом сексуальних бажань. А щодо «активних» і «пасивних», то відмінність є у етапах дозрівання.  Активні геї за допомогою панування намагаються утвердити у собі чоловіка.  Це явище притаманне у в’язницях, тільки там йде про утвердження не у собі, а себе як чоловіка на фоні інших.  Не дивно, що геї часто переживають депресії та намагаються покінчити з життям. Внутрішній дискомфорт і глибоке ностальгія за «тим досконалим» постійно зростає і з більшою кількістю партнерів справи все погіршуються.  Відбувається ерозія того залишку чоловіка, який все ще був усередині.  Особливо у «пасивних». Та й активних це стосується не в меншій мірі, бо чим більше відчуваєш себе жертвою, тим сильніший гомосексуальний потяг.
Взагалі то бунт, усередині себе штовхає гомосексуалістів на ризикові вчинки, які можуть коштувати їм здоров’я або навіть життя. Відчуваючи себе неповноцінними, водночас намагаються змусити інших визнати їх нормальними та  рівноцінними. Так вони гадають зникне це почуття дискомфорту.  Недарма гей паради названі «парадами рівності». Радісні і усміхнені обличчя, яскраві костюми – це все психологічний хід, який має приховати трагедію їхнього життя. Аналогічно могли б вийти алкоголіки чи наркомани і продемонструвати, як їм солодко і весело живеться. 
Коли ж переконати себе у своїй нормальності не виходить, ЛГТБ рух  шукає все нові причини зовнішньої дискримінації. Домагаються узаконення своїх відносин, зрівняння їх з подружжям, право усиновлення дітей... Нарешті,  все не допомагає, тоді звертаються до найвищої інстанції – Господа Бога. Хоча більшість гомосексуалісти взагалі невіруючі, втім вони вимагають, щоб Церква (неважливо яка) благословляла їхні зв’язки. Насправді для них  немає значення сама церемонія. Важливо, що є згода і такий ритуал відбувся хоча б раз. а Це був би той факт, що тепер Бог і Церква як інституція офіційно визнала їхню поведінку цілком звичною, а їх повноцінними.  І нарешті останнім кроком, яке гендеристи вже реалізовують на Заході,  має бути створення бісексуального суспільства, де вже не буде повноцінних жінок і чоловіків, а будуть «емоційні інваліди» з проблемами власної тотожності.  Це і та  омріяна рівність, до якої прагнуть гендерні ідеологи, де не буде кращих і щасливих, а всі будуть неповноцінні та нещасні. Але  ради справедливості варто визнати, що ЛГТБ рух цілеспрямовано не переслідує мету знищити інститут  сім’ї і шлюбу, але своїми діями фактично це здійснює. Хоча я і зустрічав під час дослідження гендерних питань деякі публікації гей-активістів, які публічно закликали руйнувати родину як суспільне явище, але більшість не має таких цілей. Їхні дії зумовлені скоріше не ідеологічними мотивами, а власними баченням світу. Що не скажеш про ідеологів гендеру, які цілеспрямовано використовують тему гомосексуалістів, щоб реалізувати свої концепції та ідеї.
4.     Ми заражені вірусом гендеру .
Критикуючи гендерну ідеологію, несвідомо ми  стали носіями її постулатів. Відомий польський захисник сім’ї проф. Володимир Фіялковський  зазначав, що боротьба йде на рівні розуму і слів. Тому варто звертати увагу на мову, якою розмовляємо.  Недоречним наприклад є термін  «гомосексуальна орієнтація», адже вона говорить  про вроджений характер  гомосексуалізму. Краще підходять гомосексуальні схильності, тенденції.  Замінюючи  стать на гендер, досягнення рівних прав жінок на гендерну боротьбу ми несвідомо дозволяємо на маніпуляції. Вже для багатьох наших співгромадян незрозуміла наша опозиція щодо гендерних ідеологій, які вони сприймають як боротьбу за більшу активність жінок у суспільстві. Навіть популярна фраза «традиційна сім’я» може вводити в оману. Адже складається враження, що існують на противагу їй сучасні "модерні" варіанти родини, а самі традиції хоча і є святими для більшості населення, втім їх можна і змінювати. Так само справа виглядає з вживанням слів "регулярні" і "нерегулярні" відносини.  Набагато краще було вказати на істину, що  сім’я і подружжя як нерозривний та відкритий на життя союз чоловіка і жінки.  Всі інше через збіг обставин вже чи ще не є  повноцінними родинами, або взагалі не мають жодного права такими називатися. Навіть якщо у одностатевих родинах і є позитивні аспекти, як вірність чи турбота про один одного, це не змінює саму негативну дефініцію явища як такого.
Одна з основних  гендерної тез це те,  що сексуальна сфера визначає всі напрямки особистості людини, її стиль, культуру, вподобання.  Не знаю такого чоловіка, який би  представляв себе розпочинаючи від власної орієнтації. Принаймні так я не роблю.  А геї завжди з цього розпочинають і все у їхньому житті навколо цього крутиться.  На жаль, ми цей погляд частково перейняли. Адже за  гомосексуальними схильностями не бачимо конкретної людини з її бідами та переживаннями, радостями та надіями.  Подумайте, якби ви почали ставитися до свого товариша, друга чи рідного, якби він визнав, що має гомосексуальний потяг?  Зосереджуючись лише на їх проблемі тим  самим ми штовхаємо їх у середовище гей-культури. На моє переконання, краще  сприймати їхній  сексуальний потяг у ієрархії цінностей  звичайних людей, не стверджуючи що це норма, але й не ототожнювати гомосексуалізм з гомосексуалістом. Адже він гомосексуаліст - це несвідома жертва своєї викривленої сексуальності. Тому вслід за Папою можу сказати: «Хто я такий, щоб судити гея, який шукає Бога і має добру волю». 
5.  Лікуємо симптоми, а не причини.
Гомосексуалісти були завжди, але ще ніколи вони не визначали вектори розвитку суспільства. Невже тоді гомосексуалістів було менше, а тепер їх відсоток у суспільстві збільшився? Можливо й так. А причин тут декілька.  По-перше, гомосексуальна поведінка раніше ніколи не була нормою і прикладом для наслідування, навіть у язичницьких культурах, де одностатеві акти були частино ритуальних дій. У Спарті, де Гомосексуалізм був досить поширений, він нівелювався суворим вихованням  чоловіків-воїнів. Нині у Західній Європі на пропагандою їхнього способу життя працює потужна система маркетингу, а їх рахують майже не як еліту. У деяких ВНЗ наявність гомосексуальних схильностей є шляхом до пільгового навчання. По-друге, як не парадоксально, західна  цивілізація переживає  тотальна криза сексуальності. Все було зведено до примітивного задоволення власних інстинктів.  Натомість  справжній її сенс –  це сприйняття власної статті як Божого дару та виконання тієї ролі, яку очікує від нас Господь.    Це включає виконання Божого плану, розвиток тих якостей, які притаманні чоловікам чи жінкам, реалізацію себе у звичайному чи духовному батьківстві чи материнстві.  Але огляньтесь навколо себе. . Як сьогодні виглядають та поводяться чоловіки та жінки? Представники сильної статті  ходять по шопінгах, фарбують волосся, одягають аксесуари, беруть участь у показах моди. А головне втратили почуття відповідальності, прагнення закладати родини  і взагалі поводяться як вічні підлітки.  А жінки воюють у армії, відмовляться від материнства, яке для них є формою рабства, одягаються у чоловічий стиль одягу.   Здається світ став з голови на ноги.  Це початок створення бісексуального суспільства.
Початок цьому поклало  відділення природного розуміння сексуальності від життя. Це і  є головною причиною гомосексуальних схильностей та гендерних надолужень. Диференціація прокреації від статевого акту призвела до нормалізації  інших (не гетеросексуальних)  форм задоволення сексуальних потреб та їх вільного сексу.    Спочатку чоловіки перестають поводитися як чоловіки, а потім ними взагалі не відчувають. Випадки, коли після багатьох років подружнього життя чоловік або жінка тікають з іншим чоловіком  чи своєю коханкою свідчать, що ерозія своєї статті, певна тріщина у психоемоційному розвитку  вже була і лише певний факт запустив реакцію.  Теж саме, коли у одруженого чоловіка є бажання лише раз спробувати провести ніч з іншим чоловіком.
А все  почалося це з поширенням антиконцепції, коли вільний секс та вседозволеність відібрало одну з важливих елементів мускуліності – відповідальність та бажання здобувати увагу жінки, в жінкам - материнство. Чоловіки з своєї природи є мисливцями, тому для них цікаво досягати все власними силами, проявляти ініціативу.  Якщо ж жінка легко вступає у сексуальний контакт, вона не лише втрачає свою гідність у його очах, але водночас не дає чоловіку проявити свої психологічні нахили.  Тому у сексуальному житті більшість чоловіків поводяться як підлітки: для них протилежна стать - це чергова забаганка, якою можна погратися і «викинути» без будь-яких зобов’язань, щоб шукати іншу.  Готовність до заснування родини свідчить про завершення процесу ініціації у доросле життя та відігравати у суспільстві роль повноцінної особи чоловічої статті. 
Втім більшість проблем сягають корінням у дитинстві.  Руйнування інституту  родини, де  батьки не дають прикладу материнства і батьківства, фізична чи емоційна  відсутність батька  чи матері у сім’ї створює у дітей емоційний вакуум та викликає великий ризик, що у майбутньому вони будуть намагатися заповнити його у представників своєї статті.  Навіть якщо з орієнтацією буде все в порядку, відсутність повноцінного виховання ніколи не минає безслідно. У майбутньому ці люди будуть відчувати себе «емоційними інвалідами», їм буде бракувати чогось важливого, що не передали їм батьки. Тому часто відсутність батька викликає ненормальну прив’язаність до матері, яку постійно  тримають поряд з собою, а ті в свою чергу не здатні відпусти своїх дітей і несвідомо руйнують їхні подружжя або ускладнюють богопосвячене життя. Тому фатімська візіонерка с. Люція говорила, що вирішальна битва між Богом і диявол буде вестися саме   за сім’ю.
Думаю невипадково сексуальна революція набула свого апогею саме у 60-ті роки минулого століття. Адже у той час сексуальної зрілості досягнуло покоління, які народилися під час або після ІІ Світової війни. Це діти, які виросли без батьків, або у сім’ях, які переживали повоєнний синдром. Дівчата виховувалися без чоловічої руки, тому постійно шукали любові у інших чоловіках, а це призводило до частої  зміни сексуальних партнерів та розпусної поведінки. Хлопці не бачили прикладу любові  між батьками, а отже у жінках бачили лише об’єкт пожадання. Або ще гірше, їхній чоловічий стержень був настільки зруйнований, що вони частково або взагалі не відчували себе чоловіками. Коли на війні загинуло чимало чоловіків, їхні обов’язки, у родині також,  перейняли жінки, які надто опікувалися своїми хлопчиками. Тому одночасно з сексуальною революцією активізується і рух за права геїв. Таке майбутнє може очікувати і Україну. Тому наслідки так званої «АТО» можуть  проявлятися ще дуже довго після її закінчення. 
   Висновок з цього простий, що кількість гомосексуалістів і емоційно несформованих осіб буде прямо пропорційно зростати з кількістю розлучень і неповних родин, а здорова і повноцінна родина зменшує шанси поширення гендерних ідеологій.  Адже щоб виліпити з глини людину Господу потрібно дві руки – чоловіча і жіноча.
Замість епілогу…
Можливо багатьом здається, що Церква занадто багато говорить на тему гендерної ідеології. Але думаю все навпаки люди недооцінюють небезпеки цієї ідеології. Адже не можна бути повноцінною людиною, якщо бути не закоріненим у власній статі. Відкриття дару своєї сексуальності  є необхідним для реалізації власного покликання. Адже Бог створив чоловіків і жінок різними, щоб вони доповнювали один одного і так відображали образ Бога як сопричастя осіб у любові. І диявол хоче знищити цю гармонію, щоб посіяти егоїзм і розбрат.  Не дарма, минулого року на Синоді кардинал Сара порівняв образ двох бестій з Апокаліпсису до гендерної ідеології та мусульманського фундаменталізму. І якщо остання, слава Богу, нам ще мало загрожує, що перша вже стукає і хоче увійти до нашого дому.  А насправді гендер, це більш небезпечний від комунізму, адже руйнує основу нашої людської гідності Божих дітей, створених чоловіком і жінкою на подобу Бога. Це є гріх проти Творця, це є гріх проти самих себе.
Джерело: risu

четверг, 1 июня 2017 г.

Порядок похоронних богослужінь світлої пам’яті Блаженнішого Любомира

Порядок похоронних богослужінь
світлої пам’яті Блаженнішого Любомира
Четвер, 1 червня
Близько 19.00 – Прибуття похоронного кортежу до архикатедрального собору Святого Юра у Львові
П’ятниця, 2 червня
10.00 – Заупокійна Архиєрейська Літургія в архикатедральному соборі Святого Юра
Субота, 3 червня
9.00 – Заупокійна Архиєрейська Літургія в архикатедральному соборі Святого Юра (очолює Блаженніший Святослав)
Похоронна процесія вулицями Львова. Панахида
Від’їзд похоронного кортежу до Києва
Неділя, 4 червня, свято П’ятдесятниці
Патріарший собор Воскресіння Христового, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 5
Покладення тіла покійного у Патріаршому соборі
7.30 – Божественна Літургія
9.00 – Божественна Літургія
11.00 – Архиєрейська Божественна Літургія. Вечірня з коліноприклонними молитвами
18.00 – Чин Архиєрейського похорону
Понеділок, 5 червня
11.00 – Заупокійна Архиєрейська Літургія
Чин погребіння в крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового.
+

Вічне спочивання дай йому, Господи, а світло віковічне нехай йому світить. Нехай відпочиває у вічному мирі. Амінь.

+
Мир вам! Oleksandr Kryvenko

http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/06/blog-post_1.html

Відійшов до Бога Блаженійший Любомир Гузар

Відійшов до Бога Блаженійший Любомир Гузар.
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/06/blog-post.html

Вічне спочивання дай йому, Господи, а світло віковічне нехай йому світить. Нехай відпочиває у вічному мирі. Амінь.
+
Мир вам! Oleksandr Kryvenko
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/06/blog-post.html
https://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5/posts/1380931035278882

четверг, 25 мая 2017 г.

Без сорому вмій перехреститися

Без сорому вмій перехреститися
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/05/25-bez-soromu-vmij-perehrestitisja.html
Пастирське послання Конференції римсько-католицьких Єпископів України з нагодиі Тижня виховання (на неділю 28 травня2017 року)

Любі друзі! Брати і сестри у Христі Ісусі!

Першого червня Церква особливо молиться за всіх дітей. Людина, кожна людина, є Даром Божим і живе повнотою життя і в дитинстві, і в юності, і в зрілому віці, і так само у глибокій старості. Кожен день ми повинні пережити, незважаючи на вік так, наче це наш єдиний день у житті, від якого залежить визначення для вічності.

Наші молитви за дітей про захист для них від моменту натурального зачаття, через раннє дитинство, перші шкільні роки є турботою про майбутнє Церкви і всього світу. Після молитви за дітей з 2 до 8 червня кожного року рішенням Конференції єпископату України маємо можливість духовно підтримати нашу молодь.

У ці дні, на початку червня, будемо ревно просити Небесного Отця, щоб захищав молодих людей, які зазнають численних небезпек і духовних, і фізичних. Ці небезпеки сьогодні ще страшніші, ніж 20 або 40 років тому. Молодь живе у специфічній атмосфері, яку формують засоби масової інформації і комунікації. Молодій людині сьогодні складніше захиститися від багатьох загроз, які в різних формах немов полюють на безневинні душі.

Тому, молоді друзі, прийміть по-перше з довірою поради старших братів і сестер в особі батьків, вчителів та вихователів. Не знаємо людини, яка б не була вдячна за пораду, отриману від тих, хто не побоявся відкрито сказати про небезпеку. Добре мати багато друзів. Але дуже важливо бачити у наших батьках, вихователях і священиках тих, хто дбає про наше майбутнє. Навіть якщо вони нас не хвалять, навіть якщо кажуть нам те, чого би ми не хотіли чути у цю мить. Важливо – бути вдячними за те, що їхні поради дозволяють нам уникнути того, що здатне зруйнувати щасливе майбутнє.

По-друге. Молодь є відважною. Це величезне багатство молодої людини, коли вона, не дивлячись ні на що, може сказати правду і таку правду, за яку можна заплатити високу ціну. Скільки молодих людей віддали життя або здоров'я, коли під час правління тоталітарної системи все відкрито назвали своїми іменами. Така ваша відвага нехай проявляється й тоді, коли потрібно зробити відважний вибір і перемкнути канал або сторінку в інтернеті, щоби не ковтнути того, що забруднює нашу внутрішність.

Третє. Молоді серця завжди переповнені свіжими емоціями. Як природа навесні тішить нас чудовими квітами і зеленню, так і молода людина навесні свого життя готова ділитися красою і любов'ю з усіма, і одночасно очікує взаємної любові. У цьому процесі закоханості і пошуку любові бувають і розчарування, і образи, і переживання глибокої депресії. Тому Бог Отець на всі наші сердечні проблеми дав нам Найсвятіше Серце Ісуса, сповнене доброти і любові, і Чисте Непорочне Серце Діви Марії, нашої Небесної Матері. Між цими Серцями потрібно і нам заховати наші, часто заплутані, серця.

Четверте. Активність молодої людини дає можливість займатися багатьма речами одночасно. Молодій людині все цікаво і всюди хочеться побувати. Це добре. У світі є багато цікавого. Світ ще більш цікавий, ніж інтернет. У наших планах, в навчанні, у всіх турботах та у відпочинку ми повинні знайти місце для спокійної молитви. Від цього залежить майбутнє. Так як готуємося до виконання обов'язків у своїй професії, точно так само своє майбутнє ми повинні побудувати на розмові з Богом. Буває, що і диплом, на який ми розраховували в молодості, може не знадобитися. Але Господь ніколи ще не підвів того, хто уповає на Нього і хто знаходить час на спілкування з Господом. Якщо будеш молитися кожен день і часто сповідатися, то навіть коли через необережність впадеш у якусь глибоку і брудну яму, Господь завжди тебе витягне!

Тому май завжди при собі Розарій, хрестик, медальйончик Матері Божої і з вірою, без сорому перед людьми, молися. Без сорому вмій схилити коліна перед іконою або перед хрестом, і без сорому вмій перехреститися перед їжею в їдальні, кафе або ресторані.

І тоді скрізь і повсякчас буде супроводжувати тебе благословення Бога, Який дав нам життя, дозволяє нам радіти цим життям і готує для нас повноту радості в Небі.

Нехай благословить Вас, дорогі наші молоді друзі, і всіх ваших близьких, батьків, вчителів і ваших священиків Всемогутній і Милосердний Бог Отець, Син і Дух Святий. Амінь.

24 травня 2017 року

N. 22 / 2017

Архієпископ та Єпископи Конференції Римсько-Католицької Церкви в Україні

воскресенье, 14 мая 2017 г.

Літургійні читання на V великодню неділю, рік А (РКЦ)

Літургійні читання на V великодню неділю, рік А (РКЦ)

Перше читання 
Діянь Апостолів 6, 1-7
Тими днями, коли зростала кількість учнів, почалися нарікання елліністів на юдеїв, що, мовляв, їхніх вдів занедбують  при щоденному слу­жінні. Скликавши громаду учнів, Дванадцятеро сказали: «Не годиться нам, облишивши Боже Слово, прислуговувати при столах. Виберіть, брати, з-поміж вас добре засвідчених сімох мужів, сповнених Духа та мудрості, й ми по­ставимо їх на це служіння. Ми ж постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова!» Всій громаді сподобалося це сло­во. І вони вибрали Стефана – му­жа, сповненого віри і Святого Ду­ха, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і Миколу, прозеліта з Ан­ті­охії. Їх поставили перед апостолами, і, помолившись, ті поклали на них ру­ки. А Боже Слово росло; кількість уч­нів у Єрусалимі дуже множилася; також і серед священиків дуже багато були слухняними вірі.
Слово Боже

Псалом респонсорійний Пс 33, 1-2. 4-5. 18-19

Яви нам милість, бо в Тобі надія. 
Або: Алілуя. Вигукуйте з радості в Господі, праведні, – * праведним личить хвала. 
Прославляйте Господа на гуслах, * на десяти­струнному інструменті Йому вигравайте. 
Бо Господнє слово праведне, * і всі Його діла вірні. 
Він любить праведність і справедли­вість, * Господ­ньою милістю земля повна. 
Адже очі Господні на тих, які Його бояться, * котрі покладають надію на Його милосердя, щоби спасти їхні душі від смерті, * прогодувати їх під час голоднечі. 

Друге читання 1 Пт 2, 4-9 

Читання з Першого Послання святого апостола Петра

Улюблені! Приходячи до Господа – живого Каменя, знехтуваного людьми, але Богом вибраного, дорогоцінного, і ви самі, немов живе каміння, споруджаєтесь в духовний дім, щоби бути святим священством, прино­си­ти духовні жертви, приєм­ні Бо­гові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: «Ось, Я кладу на Сіоні камінь наріжний, вибраний, коштовний; і хто вірить у Нього, не буде засоромлений». Отже, для вас, які вірите, – честь, а для тих, хто не ві­рить, – «камінь, яким знехтува­ли бу­дівничі, він став наріжним» та «каменем спотикання, і скелею спокуси». Вони спотикаються, не ві­рячи в Слово; на це вони й постав­лені. А ви – рід вибраний, царське свя­щенство, святий народ, люд при­дбаний, аби звіщати чудесні діла Того, хто вас покликав із темряви до свого дивовижного світла. Слово Боже 

Спів перед Євангелієм Йн 14, 6 
Алілуя, алілуя, алілуя 
Я є дорога, і правда, і життя! 
Ніхто не при­ходить до Отця, якщо не через Ме­не. 
Алілуя, алілуя, алілуя 

Євангеліє Йн 14, 1-12 † 

Читання святого Євангелія від Йоана 

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Хай не тривожиться ваше сер­це: віруєте в Бога і в Мене вір­те. В домі Мого Отця багато осель. Якби так не було, то чи Я сказав би вам, що йду приготувати вам міс­це? І коли піду та приготую вам міс­це, то Я знову прийду і візьму вас до себе, щоби де Я, там і ви були. А куди Я йду, ви дорогу знаєте». Каже Йому Тома: «Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Тож як мо­жемо знати дорогу?» Ісус говорить йому: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не при­ходить до Отця, якщо не через Ме­не. Якби ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. Відтепер знаєте Його і бачили Його!» Каже Йому Филип: «Господи, по­кажи нам Отця, – і цього нам вис­тачить». Говорить йому Ісус: «Стільки ча­су Я з вами, і ти не знаєш Мене, Фи­ли­пе? Хто Мене бачив, той і Отця ба­чив. Як же ти говориш: “Покажи нам Отця?” Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від себе кажу. Отець, який у Мені перебуває, – Він і творить діла свої. Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Якщо ж ні, то через самі діла вірте. Воістину, воістину кажу вам, що той, хто вірить у Мене, діла, які Я роблю, робитиме і він – навіть більші від них чинитиме, бо Я іду до Отця. Слово Господнє 


Біблійні роздуми

Що важливе для Ісуса? 13 Травня 2017, 18:58 1290 о. Валентин Матушевський   Роздуми над Словом Божим на V Великодню неділю, рік А   Тайна Вечеря, остання година перебування з учнями, треба встигнути сказати дві найважливіші справи: По-перше. «Нехай не тривожиться серце ваше». Глибину подій, що мають статися найближчим часом, можна визначити фразою «йду приготувати для вас місце». По-друге. Так як колись Бог Отець, після створення світу, на своє місце поставив людей (плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі! — Буття 1, 28), так Ісус на своєму місці залишає учнів. Залишає їм свою силу: «Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця». Але окрім сили, кладе на них велику відповідальність — наслідувати Його в усьому, особливо в Його вірності волі Небесного Отця. А це немало, бо Він спромігся так прожити, що наприкінці ствердив: «Хто бачив Мене, той бачив Отця…» Сьогодні ми є учнями Ісуса. Хочемо чи ні, нашим життям ми малюємо образ Бога в сьогоднішньому світі. Навколо нас є стільки розумних, добрих, однак невіруючих людей. Може, в мозаїці нашого життя вони не змогли помітити Справжнього Бога? Вже під час Тайної Вечері ця справа лежала на серці Ісуса Христа.


Джерело: CREDO: http://credo.pro/2011/05/116105

http://credo.pro/2017/05/116177

суббота, 13 мая 2017 г.

Під захистом Марії ми є в світі, як ранні зірки

Під захистом Марії ми є в світі, як ранні зірки


Бог сотворив нас як надію за інших. Ми не хочемо бути викиненою, аботованою надією. Надія може здійснитися тільки завдяки іншому життю. Під захистом Марії ми є в світі, як ранні зірки. Молоде обличчя церкви сяє, коли є месійною, приймаючою, свободною, вірною... Бідна засобами, але багата любов'ю... Я молюся за всіх, особливо за хворих, затриманих, залишених, покинутих.  
Проповідь Папи Франциска під час Святої Меси з канонізацією Франциска і Гіацинти, дітей, котрим об'являлася Матір Божа. Паломництво Папи Франциска до Фатіми в 100-ту річницю об'явлень, 13 травня 2017 р.

За матеріалами: EWTN Ukraine
Олександр Кривенко

вторник, 9 мая 2017 г.

Коріння християнського життя – родина

Коріння християнського життя – родина
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/05/10-korinnja-hristijanskogo-zhittja-rodina.html
Як є в родині Божий лад, як чоловік жінку любить і шанує, жінка чоловіка слухає і помагає йому, а родичі добре виховують своїх дітей, а діти шанують і слухають своїх родичів, так довго і в життю кожного зокрема є християнський, Божий лад. Не має тоді християнин великих спокус до гріхів, легко йому прийде в цілім життю заховувати Божий знак.

Така Божа християнська родина буде і школою, і великою поміччю до християнського життя. І діти будуть на хвалу Божу, на потіху родичів, колись стануть правдивими християнами, і родичі будуть праведно жити в ласці у Бога і свято у Бозі вмирати.
Але коли закрадеться якийсь тяжкий гріх, що нищить і псує життя родинне, тоді дуже трудно буде християнинови задержатися на дорозі Божого знаку. Один гріх тягне за собою много інших, за прокльонами і свареннями прийде п’янство, може невірність, згіршення, забуття на Богу, на совість, та й буде стелитися дорога до вічного погублення.
З того йде така наука: хочеш бути праведним християнином, хочеш спасти свою душу, передусім дивись, чи в хаті все в тебе в ладі.
Дивіться ось на ту деревину: сохне, нидіє, плодів не дає. Чому так? Земля добра та обкопана, вогкости, дощу досить. Чому-то на ній або вже цвіт відпадає, або плоди ще не достиглі? Певно, в корінню причина лиха, якісь хробаки, або тертиці, або миші – не знати що – корінь нищать, та й з того походить усе зло.
Відай, так само буває і в вашім життю. Коріння християнського життя – родина. Хочеш поправити зло, поглянь, чи в родинні все так, як Бог приказав, приложи руку до поправи зла, що там закралось, і в усім дійдеш до ладу.
1913 р., березень-квітень, Львів.
Із праці Митрополита Андрея Шептицького“Божа сійба”
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/05/10-korinnja-hristijanskogo-zhittja-rodina.html

Молитва митрополита Андрея Шептицького за українську родину

Молитва митрополита Андрея Шептицького за українську родину
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/05/-09-molytva-sheptyckogo-za-ukrainsku-rodynu.htmlБоже великий, Боже отців наших!

Дай нашому народові якнайбільше добрих, святих християнських родин.

Дай нам таких батьків, які голосно й відверто признавалися б до божественної Твоєї Євангелії і до Твоєї служби.

Дай нам батьків, які для своїх дітей були б прикладом християнського життя, правдивими опікунами та добрими провідниками в житті.

Дай нам таких матерів, що вміли б добре, по-християнськи виховувати своїх дітей, а для своїх чоловіків були б поміччю, потіхою та доброю радою.

Дай нам таких дітей, які були б потіхою та славою батьків і красою свого народу.

Благослови, всемогутній Боже, український нарід.

Даруй йому ласку вірно Тобі служити і доступити колись вічної нагороди в небі, бо Тобі, Боже, у Святій Тройці єдиний, Отче, Сину і Духу Святий, належиться вся слава, честь і поклін на віки вічні. Амінь.

http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/05/-09-molytva-sheptyckogo-za-ukrainsku-rodynu.html

понедельник, 20 марта 2017 г.

Папа: Період Великого Посту – це нагода наблизитися до Ісуса
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/03/20-post-nagoda-nablizitisja-do-isusa.html 20/03/2017 13:15
На світлині: Папа промовляє з вікна Апостольського палацу

Період Великого Посту – це нагода наблизитися до Ісуса. На цьому наголосив Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 19 березня 2017 р., коментуючи розповідь святого євангелиста Івана про зустріч Ісуса із самарійською жінкою при криниці.

Святіший Отець зауважив, що ця зустріч відбулася в регіоні, розташованому між Юдеєю та Галилеєю, в якому мешкали люди, яких юдеї зневажали, однак, саме самаряни «були серед перших, хто прийняв християнську проповідь апостолів». І в той час, як учні пішли до села придбати чогось поїсти, Ісус залишився при криниці і просить напитися в жінки, що прийшла набрати води. З цього й почалася розмова: «Ти – Юдей, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» – сказала вона, на що Спаситель відповів: «Якби ти знала, хто я і який дар маю для тебе, то це ти б просила у мене, і я дав би тобі “живу воду”, яка втамовує будь-яку спрагу та стає невичерпним джерелом у серці того, хто її п’є».

«Ходити до криниці та черпати воду важко й нудно, – сказав Папа, – тож мати доступне струменіюче джерело – це щось прекрасного! Але Ісус говорить про іншу воду. І коли жінка зрозуміла, що чоловік, з яким вона розмовляє – пророк, то звіряється Йому про своє життя й ставить релігійні запитання. Її спрага любові й життя в повноті не була вгамована п’ятьма чоловіками, яких мала, більше того, вона зазнала розчарування й обману. Тому жінку вразила велика пошана, з якою Ісус до неї звертався, а коли заговорив про істинну віру, як взаємини з Богом-Отцем “в дусі та істині”, вона відчула, що цей чоловік може бути Месією».

Святіший Отець звернув увагу на те, що Ісус зрідка говорив, що Він – Месія, але саме цій жінці, що «вела невпорядкований спосіб життя», підтверджує це. І цю воду, яка «дарує вічне життя», вже було влито у наші серця під час Хрищення, коли Бог «перемінив нас і наповнив Своєю благодаттю». Але, за словами Наступника святого Петра, може трапитися так, що ми забуваємо про цей великий дар, применшивши його до біографічного факту. А забувши про «живу воду», починаємо шукати «криниці», які нездатні втамувати нашу спрагу. Отож, ця євангельська подія стосується також і нас:

«Ісус промовляє до нас, як до самарянки. Безперечно, ми вже Його знаємо, але може ще не зустріли Його особисто. Знаємо, ким є Ісус, але, можливо, ще особисто не зустріли Його, не розмовляли з Ним і не розпізнали в Ньому свого Спасителя. Цей час Чотиридесятниці – це слушна нагода, щоб наблизитися до Нього, зустрітися з Ним на молитві в діалозі від серця до серця, розмовляти з Ним, слухати Його. Це слушна нагода, щоб побачити Його обличчя в обличчі страждаючих братів і сестер», – сказав Папа, підсумовуючи:

«Таким чином зможемо оновити в собі благодать Хрищення, втамувати спрагу з джерела Божого слова та Його Святого Духа, й, отже, також відкрити радість того, що в щоденному житті станемо будівничими примирення й засобами миру. Нехай же Пречиста Діва Марія допоможе нам постійно черпати з благодаті, припадати до тієї води, що витікає зі скелі – Христа Спасителя, щоб ми змогли з переконаністю визнавати свою віру та з радістю звіщати чудеса любові Бога, Який є милосердним і джерелом усілякого добра».

За матеріалами Радіо Ватикану

Мітки: катехеза Папи, молитва Ангел Господній, Хрищення, віра, Папа Римський, Олександр Кривенко, Papa Francesco, Vaticano, 



воскресенье, 26 февраля 2017 г.

Літургійні читання на VІІІ звичайну неділю, рік А (РКЦ)

Літургійні читання на VІІІ звичайну неділю, рік А (РКЦ)
Римо-католицький календар
VІІІ звичайна неділя, рік А
Перше читання

Іс 49, 14-15

Читання з Книги пророка Ісаї

Сіон сказав: «Господь мене покинув, забув мене Владика мій!» Невже може забути мати своє немовля, щоб не мати жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду.
Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 62 (61), 2-3. 6-7. 8-9аб (П. пор. 2а).

Лише у Бозі – мир душі моєї.
Тільки від Бога приходить спокій до душі моєї. *
Адже від Нього – моє спасіння.
Лише Він – моя скеля, моє спасіння і мій притулок: *
я надалі не похитнуся.

Лише у Бозі спочивай, моя душе, *
адже на Нього надія моя.
Лише Він – моя скеля, моє спасіння і мій притулок: *
я не похитнуся.

В Бозі – моє спасіння і моя слава. *
Бог – це скеля сили моєї і мій притулок.
Все зібрання народу, повсякчас покладайте на Нього надію. *
Серця ваші перед Ним розкрийте.

Друге читання
1 Кор 4, 1-5

Читання з Першого Послання святого апостола Павла до корінтян

Брати! Нехай кожний вважає нас слугами Христовими та управителями Божих таємниць. А від управителів вимагається, щоб кожний був вірний. Тож мені найменше залежить, як про мене судите ви або який взагалі люд­ський суд, бо я і сам себе не суджу. І хоч я ні в чому не відчуваю себе винним, але цим я не є виправ­да­ний. Адже Той, хто мене судить, то Гос­подь. Тому передчасно нічого не су­діть, доки не прийде Господь, який і освітить таємниці пітьми, і вия­вить задуми сердець, – тоді кож­но­му буде похвала від Бога.
Слово Боже

Спів перед Євангелієм
Мт 6, 33

Алілуя, алілуя, алілуя
Шукайте перше Царство Боже та його справедливість,
а все вам докладеться.
Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Мт 6, 24-34

† Читання святого Євангелія від Матея

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Ніхто не може слу­жити двом панам, оскільки або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. Задля цього кажу вам: не жу­ріть­ся про свою душу, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хі­ба душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть і в клуні не збирають, та ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них? Хто ж із вас, турбуючись, мо­же додати до свого росту хоч один лі­коть? І чого про одяг клопочетеся? Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; та кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них. Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловіри? Тож не журіться і не говоріть: “Що будемо їсти?” Або: “Що будемо пити?” Чи: “В що зодягнемося?” Адже цього всього язичники шу­ка­ють. Бо ж знає ваш Отець Небес­ний, що цього всього потребуєте. Шукайте перш за все Царства Божого і його праведності, а це все вам додасться. Отже, не журіться про зав­тра­ш­ній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться; виста­чає дневі власного лиха».

Слово Господнє







Джерело: CREDO

воскресенье, 12 февраля 2017 г.

[video] Проповідь о. Віталія Безшкурого під час Cвятої Меси в конкатедральному соборі св. Олександра, м. Київ, 12 лютого 2017 р.


Проповідь о. Віталія Безшкурого під час Cвятої Меси в конкатедральному соборі св. Олександра, м. Київ, 12 лютого 2017 р. [video]http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/02/c-12-2017.html

Першоджерело: EWTN Ukraine

Джерело: Проповідь о. Віталія Безшкурого під час Cвятої Меси в конкатедральному соборі св. Олександра, м. Київ, 12 лютого 2017 р. [video] http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/02/c-12-2017.html

воскресенье, 29 января 2017 г.

Пояснення 10 Заповідей Божих


Пояснення 10 Заповідей Божих
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/01/29-poyasnennya-10-zapovidej-bozhyh.html

Напевно ні для кого не є таємницею той доконаний факт, що Бог є Любов. Але, на жаль, не всі розуміють ту істину, що Люблячий наш Отець дає нам Свої Заповіді – не як тягар чи обузу, а як милосердя. Щоб, виконуючи їх, людина мала успіх у цьому земному житті, і вічне щастя у Небесній Батьківщині. Саме тому не зайвим буде нагадати багатьом людям ці, такі знані, і в той же час, не досконало зрозумілі Божі Заповіді.

Закон Божий – Десять Заповідей Божих, у яких міститься норматив відносин між людиною і Богом – у перших трьох; у решті семи – між людиною і ближнім.

Вони написані не випадково саме в такому порядку.

1. Я Господь, Бог Твій: не матимеш інших богів крім Мене.

Ніщо і ніхто не повинен стояти на перешкоді у твоєму наближенні до Творця. Пам`ятай слова, славної пам`яті Степана Бандери: „Мета життя людини – це наближення до Бога!". Твоє серце повинне на 100% належати Богові. Не дозволяй ворогові (сатані) заволодіти твоїм серцем через світові спокуси, бо „що може людина дати за душу свою навзамін?” Ця – перша, найголовніша Заповідь у Законі Божому, бо з неї випливають три основні богословські чесноти – ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ.

Грішать проти цієї Заповіді також ті, хто з пустої цікавості чи через брак віри Богові, звертається за допомогою до різних екстрасенсів, відьом, ворожок, чаклунів, гороскопів та поза Христовою Церквою, збудованою на Св. Апостолі Петрі, іде уприємнювати собі слух до різних сект, на зразок „свідєтєлєй ієгова”, „мормонів”, „адвентистів сьомого дня”, „п`ятидесятників”, „благовєстєй” та інших єретичних угрупувань, створених людьми, а не Господом нашим Ісусом Христом.


2. Не взивай намарне імені Бога Твого.
Ще раз нагадаю, що не можна без потреби і без належної Творцеві поваги і любові, вживати у розмові Його Святе Ім`я. „Бо не вважатиме Господь безвинним того, що призиває Його ім`я надаремно.” (Вих.20,7) Мають провину проти цієї Заповіді також ті, хто склавши гідно, на Біблії чи за допомогою імені Божого, військову Присягу, не виконує її або порушує.


3. Пам`ятай День святий святкувати.

Ця Заповідь зобов`язує нас взяти активну участь (в Неділі і свята) у Святій Божественній Літургії та не робити важкої праці без важливої потреби і поглибити свої знання правд православної віри. Адже записано: „шість днів працюй, а сьомий день віддай Богові твоєму”.

Але оскільки деякі заблукані єретики спекулюють словами зі Святого Письма (Біблії), кажучи, що Бог призначив сьомим днем Суботу, а не Неділю, то мушу пояснити, що так, як ці людці, говорять лише ті, хто лишився людиною „вчорашнього дня” і чекає на свого власного, нового месію та зрікається Господа Нашого Ісуса Христа і Дня Його Воскресіння.


4. Шануй батька й матір твоїх, щоб тобі добре було і щоб довго ти прожив на землі.

Розглянувши перші три найголовніші Заповіді Божі, переходимо до першої із семи, що стосуються нормативу відносин між людьми. Ці сім Заповідей плекають у кожному з нас любов до ближнього. І початком любові до ближніх є саме ця – 4 Заповідь. Адже почуття любові кожна людина плекає в собі ще з лона матері своєї. І хоча джерелом любові – є Господь, Бог наш, але дитина вчиться тієї любові через посередництво своїх батьків, які, на той час, заміняють для неї Бога, правдиве джерело любові. Ми ж, як діти, зобов`язані цією Заповіддю віддавати батькам належну їм шану і повагу, послух і любов, за їхню співдію з Творцем у творенні життя.

Ця Заповідь також зобов`язує нас любити свою Батьківщину, свою українську націю, мову, культуру, звичаї, традиції і при потребі навіть віддати своє життя за них. „Бо немає, - каже Ісус Христос, - більшої любові понад ту, як хто життя своє віддасть за друзів своїх”.

Вона також зобов`язує задля Бога коритися світській владі, але якщо влада не зловживає і Закони Держави не мають протиріч з Законом Божим, бо у протилежному випадку такі закони не зобов`язують християн їх виконувати.


5. Не вбивай.

Оскільки саме життя в земному тілі є найбільшим Божим даром, мати буття в собі, на основі якого базуються всі інші Божі дари, то відповідно, ніхто не має права, окрім Творця, забрати життя, тобто його знищити. Отже порушниками цієї Заповіді є не лише ті, хто відбирає життя в ближніх, але й ті, хто вкорочують у будь-який спосіб своє власне життя - самогубці. Також грішать проти цієї Заповіді ті, хто чинить аборт, або призводить чи намовляє когось до нього, або вживає контрацепції з метою вбити зародок людського життя. Важчим гріхом за цей є лише духовне вбивство, тобто вбивство душі – згіршення ближнього.

Ісус Христос застерігає нас, кажучи: „А хто спокусить одного, з тих малих, що вірують у Мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря”. Саме тому не грішить цим гріхом дівчина, в якої відбирають честь, убиваючи нападника. І саме тому наші „прадіди великі” воліли вмерти на полі бою з шаблею в руці, ніж все життя плазувати рабами у загарбників. Вони честь і гідність свою та свого народу ставили вище, ніж земне життя біля повного корита.

Знову ж мушу застерегти від багатьох сектантів, які спокушають необізнаних зі Словом Божим та Його Заповідями „малих людей” і кажуть, що „не можна брати зброю до рук і вбивати нападників”, мотивуючи це тим, що це порушує 5 Заповідь. Таких треба цуратися, бо кара на них вже здавна не бариться...

Кожна людина має право захищати своє життя, і навіть шляхом вбивства нападника. І якщо можна боронитися проти божевільного, який посягає на життя і здоров`я твоє чи твоїх ближніх, то тим більше проти ворога.

Що ж до обов`язку захищати життя ближніх, то батьки зобов`язані захищати своїх дітей, а воїни всіх людей, їх здоров`я духовне і фізичне та майно. Було б наївно думати про Івана Хрестителя, що він не знав Заповідей Божих, коли повчав воїна, що той має робити: „Сумлінно виконуй свій обов`язок, задовільняйся своєю платнею і не ображай вдів і сиріт”.


6. Не чини перелюбу.

Запам`ятай, що хто приходить до Бога і єднається з Ним у Тайні Святої Євхаристії, той стає з Ним одним цілим, оскільки ми всі частинкою своєї душі становимо єдине Тіло Христової Церкви, а хто приходить, (добровільно), і єднається з перелюбницею, той стає з нею одним тілом.(І Кор.6,16-18) Ні в якому іншому грісі людина не занечищує так власного тіла, як у перелюбі.

У своєму тілі вона має прославляти Творця. Нагадую, що ми, тобто наші тіла – є посудиною, в якій Дух Святий перебуває, отже не можна бруднити у перелюбі те, що Бог створив від початку чистим на Свою прославу.

У Псалмах читаємо: „Людина у Правді не встоїться, пристане до скотів нерозумних і стане подібною до них”. Ісус Христос викупив нас з під влади гріха і смерті, бо гріх тягне за собою смерть. Отже людина має силу, завдяки Христу. І за Його допомогою вона повинна перебороти в собі тваринне бажання віддаватися пристрастям і зберігати себе чистою від гріха перелюбу.

Отже, потрібно уподібнюватися Сину Божому, Ісусу Христу, щоб стати дітьми Божими. Не можна бути "худобою”, яка не здатна стримувати своєї похоті і через те належить дияволу, бо диявол грішить від початку.

Вибір, через вільну волю, як дар Божий, належить нам. Що ми оберемо? До кого уподібнимося? Де перебуватимемо? З ким? Не помилися у своєму виборі, щоб потім не довелося гірко страждати.

Цим гріхом грішать люди, які служать не Богові, а є рабами своїх низьких пристрастей і похоті. Бо хто ким переможений, той тому й раб. Всі сексуальні стосунки поза церковним шлюбом є порушенням цієї Заповіді.


7. Не кради.

Це гріх проти власності, бо кожна людина має право користуватись дочасними благами, придбаними і заробленими чесним шляхом, щоб утримувати себе, свою родину і чинити з того милосердя та милостині. Оскільки крадіжка противиться чесноті справедливості, а ми знаємо, що всяка несправедливість – є зло і беззаконня, тож не можна чинити зла, від якого ми всі страждаємо. До порушення цієї заповіді належить також:

1. Крадіжка (злодійство, тихо привласнена чужа річ).

2. Грабунок (розбій, напад, відкрито із застосуванням сили (зброї).

3. Лихва (відсотки в банку з чужого добра).

4. Вандалізм (нищення чужої власності).

5. Ошуканство (шляхом обману заволодіння чужим добром (на вазі, якості і т. д.).

6. Затримання заробітної плати (цей гріх кличе про помсту до Неба).

7. Захланність або скупість – це гріх супроти Бога (бо все, що ми посідаємо, тобто маємо у власності, матеріальне чи духовне, належить виключно Йому і від Нього ми все одержали в дар). Вона противна милостині. Святий Іван Золотоустий, повчаючи нас, дає таку пораду:” Велике діло – милостиня, полюбімо її, вона не має нічого собі рівного. Вона може змити гріхи й охоронити від засуду. Ти мовчиш, - а вона стоїть і охороняє тебе. Що більше, тоді, як ти мовчиш, тисячі уст дякують за тебе”.

Порушення цієї Заповіді тягне за собою обов`язок реституції, тобто повернення чужої власності – власникові речі. Добрий приклад дає усім злодіям митар Закхей. Розкаявшись, він каже: „...а кому завинив, віддам учетверо...”.


8. Не свідчи неправдиво на ближнього твого.

Цей гріх язика, яким людина може спілкуватися з ближнім, славити і прославляти Бога, або обмовляти, очорнювати, осуджувати, гостро критикувати, принижуючи честь і гідність свого ближнього, проклинати, богохулити і т. д. Через те, що людина слабка і схильна більше до зла, як до добра, то для неї дуже повчальною є приказка: „Мовчання золото, а слово срібло”. А мудрий, іспанський богослов, Хосе Ескріва, каже: „Коли не маєш чого доброго сказати про людину, - промовчи. Вже ж тебе те слово не розірве”.

Цей гріх, як і попередній, теж тягне за собою обов`язок реституції, тобто повернення відібраної честі і гідності ближнього. Як ми вже згадували у п`ятій Заповіді, Честь і Гідність – дані нам в дар від Творця для Його, Божого прославлення, і саме тому людина має плекати і берегти свою честь і гідність з дитинства аж до смерті, але й ніколи, в жодний спосіб не відбирати їх у ближнього.

Коли йде війна, воїн має право вбивати під час бою ворогів, але ніколи не має права відбирати честь і принижувати гідність ворога, оскільки він теж людина, і як кожна людина, створена на образ і подобу Божу.


9. Не пожадай жінки ближнього твого.

Ісус Христос каже: „Хто пожадливо подивиться на жінку, той вже вчинив із нею перелюб у своєму серці”. Ця Заповідь застерігає нас від нечистих думок, оскільки наші думки і помисли мали б належати Богові і про Боже думати. Бо де твої думки – там і ти сам.

Саме тому, що людина слабка, а диявол підступний, Ісус Христос, перебуваючи на Оливній горі, застерігає учнів: „Моліться не перестаючи, бо ходить довкола вас, ніби лев ревучий, і дивиться кого пожерти...”. Саме молитва є тим добрим засобом проти нечистих думок нашіптуваних дияволом у нашому розумі. Господь виразно каже: „Спротивтеся йому, і він втече від вас”.


10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.
Ця Заповідь застерігає нас, забороняючи мати лихі думки проти чужої власності. Вона тягне за собою отруйне почуття – заздрість, яка роз`їдає і нищить душу людини і в підсумку людина має замість спокою і радощів – неспокій і журбу...

Істиною є те, що жодна людина ще не втекла і ніколи не втече від власної совісті. Де б ти не пішов, де б не сховався, всюди твоя брудна совість тебе знайде і про себе нагадає отруйною гадиною. Навіть безбожники й ті відчувають угризіння нечистої совісті і лишаючись з нею один на один, невимовно страждають. Про яке ж тоді щастя можна говорити, коли така біда обсяде людину і ніде не дасть їй спокою, якого прагне всією своєю душею і ніколи не зможе заспокоїтися, доки не знайде.

Людина, назагал, крізь все життя послуговується своїми бажаннями і прагненнями, намагається віднайти і зробити те, чого хоче, і якщо їй щось із того не дається, вона гірко сумує, і, все ж, далі намагається осягнути свої мрії.

А тепер, уяви, що все, чого ти бажав, прагнув, хотів і про що мріяв – є марнота, абсолютно непотрібна для твоєї душі, яка спонукала, через твої бажання, віднайти Єдиного Бога – Творця, який тебе створив для Себе і тільки в Ньому душа віднаходить мету усіх своїх бажань-прагнень. Бо поза Ним, лише ненаситна безодня пристрасних бажань, які ніколи не можна вгамувати.

Отже, людина мусить зробити вибір, тобто скористатися Божим даром – вільною волею вибору: все життя ганятися за вітром, годувати ненаситну утробу пристрастей і тваринних бажань і, врешті, пожати страждання, скрегіт зубів і сльози; чи віднайти, прийти, і поєднатися з Творцем і мати повноту своїх прагнень та заспокоєння душі. Бо як влучно сказав Св. Августин: „Неспокійна душа моя, доки не поєднається з Богом”.

Бо увесь сенс людського життя на землі полягає в тому, щоб послуговуючись Заповідями – уподібнитися Сину Божому, Ісусу Христу, і через уподібнення Йому та за Його допомогою – відновити втрачену гідність бути Божою дитиною. І тоді вже, як дитина, сподіватися на спадок від Отця – Царство Небесне.

Головне ж що потрібно запам`ятати, що Люблячий нас Творець дає ці Десять Заповідей нам зі Свого великого милосердя, через любов до нас немічних. Не як обузу і непотрібний тягар, а як інструмент для осягнення щастя і Царства Небесного. Не випадково Ісус Христос наголошує на цих словах: „Хто любить Мене, той заповіді Мої зберігає”. В іншому місці Євангелія читаємо: „А Заповіді Мої не важкі..., бо тягар Мій легкий і ярмо Моє любе...”, „Заповіді, які дають життя тому, хто їх виконує...”.

р.Б. Леонід. 08/28/2013
Пояснення 10 Заповідей Божих http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2017/01/29-poyasnennya-10-zapovidej-bozhyh.html