четверг, 23 октября 2014 г.

Конференції «Вогонь» — сім років

Конференції «Вогонь» — сім років

Автор: Вікторія Рудич

На фото: Петро Куркевич
Сьома католицька харизматична конференція «Вогонь» (більш відома як «Фаєр» ), що відбулася 18 жовтня в храмі Христа Царя Всесвіту у Хмельницькому, зібрала понад тисячу осіб із різних куточків України, а також Росії і країн Балтії.

Головна мета цьогорічної конференції — зібрати родину католицьких спільнот Віднови у Святому Дусі й спільно помолитися заради глибшого навернення та пізнання Бога.

Цікаво, що зовсім недавно в Римі закінчився Синод єпископів на тему сімей, але тема родини та єдності продовжувала бути актуальною на цьогорічній конференції. Чимало учасників ділилися, що «Фаєр» для них є, власне, цим місцем зустрічі великої родини.

«Для мене це час сім’ї, Школа Християнського Життя і Євангелізації є моєю сім’єю. Це одна з найосновніших причин, чому я тут — побути з сім’єю, побачити тих людей, яких давно не бачив», — каже Микола Самар, лідер спільноти «Живий Вогонь» зі Львова.

«Фаєр» для мене — це чудова можливість зустрітися найперше з Богом, а також побути в колі моєї родини, друзів», — ділиться отець Олексій Саранчук з Красилова.

«Фаєр» — це момент, де люди можуть поспілкуватися і відновити свої духовні сили», — вважає  Аня Дідора з Дніпропетровська.

«Фаєр» — це місце, де збирається сім’я, яку Бог об’єднав за багато років», — переконана Галя Хромей з Івано-Франківська.

На фото: Фаєр
«Минулого року нас не дуже хотіли пускати з семінарії на цю зустріч, але випало так, що це були вихідні, ми — семінаристи — могли поїхати додому. Коли я приїхав на «Фаєр», то відчув, що приїхав додому. З кожним роком помічаю дедалі більш сімейну атмосферу. Тут я зустрічаю дуже багато рідних людей, а тому це нагадує мені Святвечір, коли всі з’їжджаються. Тут особливе місце зустрічі з Богом», — розповів Іван Держило з Івано-Франківська.

«Фаєр» — це велике об’єнання, він показує мені чим є Школа, завжди є нові люди. Відчувається багатство Церкви й молитви, людей і народів, різних місць і спільнот, всі зібрані в ім’я Бога. Все. що ми здобули для Бога, — тут об’єнується. Де щось єднається, там дуже відчувається Бог. Тут більше свободи, ніж на Школі. Там є рамки, рівні, поділи, пункти; натомість тут можна бути один з одним, це показує сімейність. Ми прийшли не так учитися чогось, як просто бути разом, тішитися тим, що ми вже маємо, що ми здобули, і ще більше бути з Богом через це», — каже c. Марта з ордену сестер Марії у Святому Дусі, що приїхала на конференцію з Красилова.

«Я родом із Чорткова, але зараз мешкаю у Німеччині, приїхала в Україну на тиждень. «Фаєр» для мене — це оазис у пустелі, тут я можу знайти мир, спокій і мати зв’язок із Богом. Я вже втретє на цій конференції, бачу, що Бог проробив у мені велику роботу, я стала щасливішою. У Німеччині в храмі можна частіше зустріти старших людей, Церква там старіє. Тому мені хочеться якнайбільше побути з цими людьми, що тут»., — розповіла CREDO Вікторія Бріль.

«Ми були на всіх «Фаєрах». Це незабутні враження, бо це враження Божі; це спілкування з Богом і братами й сестрами. Ми не можемо бути просто ведучими, які оголошують пункти програми, тому що для нас це зібрання великої родини. Отож ми намагалися давати теплоту й відчуття, що ми в родині. «Фаєр» — це зустріч великої родини. Кожен «Фаєр» — своєрідний і унікальний, бо його веде Господь, на кожну зустріч Він готує Свою програму, Своє слово, дари і підтримку», — поділилися ведучі цьогорічного «Фаєру» Сергій та Вікторія Укринськ.

«Я уже вп’яте на цій конференції. У нас, у Москві, є філія Школи, тому ми, як частина Школи, приїхали на «Фаєр». Це зайняло близько 20 годин, щоб сюди доїхати. Для мене «Фаєр» — це змога побути в Церкві серед людей із живою вірою. Хотілося б, щоб у нас теж таке проводилося. Ми хочемо разом із вами молитися про мир, ми його теж прагнемо, єдність дуже важлива сьогодні. Українська мова мене не лякає, я її розумію та перекладаю все своїм подругам, почуваюся тут як у сім'ї. Усі до нас підходять, питаються, як ми, дуже тепла атмосфера, навіть не так до нас, як до Росії, росіян», — каже Анжела, що приїхала з Москви.

А почалося все ще далекого 1998 року. Тоді кілька мирян із Красилова (Хмельницька обл.) взяли участь у подібній конференції в Словаччині. Там був присутній також і нинішній єпископ Леон Дубравський. Зі слів Вікторії Тумановської, відповідальної за організацію цьогорічного «Фаєру», тодішня зустріч налічувала близько 5-7 тисяч осіб. Найбільше вражали проповідь, молитва, танець із бубнами, а також момент, коли священик проходив із Пресвятими Дарами поміж людей та благословляв. Саме ті пережиття збудили бажання щось подібне створити в Україні. Відтак перша конференція «Фаєр» відбулася в Україні 2003 року у Хмельницькому; тоді приїхало близько 1200 осіб із 40 міст та сіл України. Відтоді щороку цю зустріч благословляв єпископ Леон Дубравський. Мета цієї зустрічі — це, по-перше, спонтанне прославлення Бога, по-друге, — зустріч усіх учасників Школи Християнського Життя і Євангелізації.

На фото: Фаєр 2014
За кордоном це скоріше зустріч усіх католицьких харизматичних спільнот; натомість для нас — зустріч Школи, тому це не лише харизматична конференція: вона поєднує багато речей, які є в Церкві, наприклад, молитви Акафісту і Розарію», — розповідає Вікторія Тумановська.

Протягом семи років «Фаєр» змінювався, але завжди залишалося харизматичне, вільне прославлення; центральне ж місце зустрічі займає Євхаристія. Цього року її очолили двоє єпископів: ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський та греко-католицький владика Бучацької єпархії єпископ Дмитро Григорак.
На фото: Фаєр

Особливість українського «Фаєру», — зазначила Вікторія Тумановська, — полягає у єднанні людей з різних міст, Школа нас об’єднує. Натомість за кордоном може приїхати набагато більше людей, але люди та спільноти мало між собою знайомі, вони проводять час лише у своїх спільнотах».
На фото: Фаєр
Оскільки цього року «Фаєру» виповнилося сім років, число сім мало дуже особливе значення для усіх присутніх. Відомо, що у біблійній символіці воно означає повноту й довершеність. На цьому не раз наголошував отець Петро Куркевич, розповідаючи про сім пророцтв, які ми зустрічаємо у Біблії. Найважливішим пророцтвом, яке нам об’являє Господь, є сам Ісус та обітниця Царства Божого тим, хто послідує за Ним. Також про число сім згадував Орест Григорчак, лідер львівської спільноти Віднови в Святому Дусі «Благословення», розповідаючи про сім церков, до яких звертається Бог у книзі Об’явлення. Найважливіший заклик, який ми чуємо від Бога сьогодні, — це заклик повернутися до першої любові.
На фото: Фаєр 2014

Уперше за сім років цю конференцію транслювало «Радіо Марія».

«Нас запросили, щоб ми транслювали конференції, Месу й Акафіст, — розповідає с. Люцина, промоутер «Радіо Марія». — Своє чернече життя я розпочинала у спільноті Віднови в Святому Дусі, а тому це все для мене не нове. «Фаєр» потрібен, щоб побачити один одного, спільно помолитися, почути слово лідера. Спільна молитва — це сила, прийняття Духа Святого допомагає нам бути сильними, наповнюючись чимось великим та грандіозним, ми можемо потім ділитися цим з іншими».

Голосом «Фаєру» була команда гурту «Кана». Як нам вдалося дізнатися від вокалістки Христини Підлісецької, «Кана» щороку відповідає за музичне оформлення конференції.

«Для мене спів — це служіння даром, який дав мені Бог. Тут ми збираємося з різними музикантами, це спільна молитва, наймасштабніша подія, де можна вокально виразитися, це спільна справа. В контексті Школи — це кульмінаційний момент. Також це зустріч із людьми, яких давно не бачив: ми ділимося вірою одне з одним. Зараз тут увесь склад «Кани», а також кілька запрошених музикантів. Раніше в нас була домовленість зі Школою, що «Кана» щоразу бере участь у «Фаєрі» й забезпечує його музично. Ми набираємо інших музикантів і спільно творимо групу прослави, але «Кана» в основі. Цього року перед «Фаєром» ми два дні мали репетиції в Красилові», — розповіла Христина Підлісецька.


Цікаво, що цього року серед учасників були й католики з Донецька. Кореспонденту  CREDO вдалося поспілкуватися з біженкою на ім’я Вікторія, яка вже два місяці проживає у Чорткові. Вона розповіла про теперішню ситуацію в Донецьку.

«Зараз греко-католицька парафія та спільнота при храмі Покров Пресвятої Богородиці розпорошені по всій Україні. Серед парафіян була зрада, тому бойовики захопили монастир сестер та недільну школу. Сестра мене просто відправила додому, коли я прийшла до храму, сказала, що мені краще поїхати. В церкві зараз залишився тільки один священик, який ще править Служби; всі інші виїхали. Бойовики ДНР поставили перед ним ультиматум: або він править Літургію російською, або старослов’янською. Я виїхала до Чорткова на запрошення священика. «Фаєр» для мене — це наповнення Духом Святим, відчуття щастя від спілкування з Богом і людьми.

Наразі становище в Донецьку дуже складне. Я жила на 8 поверсі, ліфтом користуватися неможливо, коли ввесь час бомблять, тоді починаєш тільки молитися: «Якщо це Твоя воля, Боже, то нехай так станеться, а якщо хочеш мене спасти, то спаси мене зараз». Думаю, Господь має якийсь план щодо мене. Наскільки я знаю, зараз дедалі менше людей стали ходити до церкви, бо важко проїхати через блокпости, бойовики забирають машини. Родом я з Воронезької області, що в Росії; раніше я не розмовляла українською мовою. Почала розмовляти під час Школи в Дніпродзержинську, коли ми йшли євангелізувати людей. Тоді я підійшла до жінки, яка сапала на городі, й почала їй розповідати про Божу любов українською, навіть не помітивши цього. Відтоді я говорю українською мовою. Якось у тролейбусі я розмовляла українською, і одна жінка дуже агресивно прореагувала, мені здавалося, що вона на мене накинеться; на щастя, її відволікла якась інша жінка. Тоді я одразу поїхала до церкви, щоб помолитися за неї.

Хочу поділитися ще одним свідченням, наскільки спільна молитва важлива. Брат нашого парафіянина, професійний військовий, був в оточенні під Іловайськом. Коли він потрапив в оточення, подзвонив наш парафіянин і попросив про молитву. Ми з кількома людьми молилися, потім 22 вересня він подзвонив і розказав, що в його брата навіть подряпини немає. Господь творив чудеса, було враження, що Бог ставав стіною, через яку не проходили кулі, розповідав він».

Джерело: CREDO

Джерело фотоматеріалу: 2014 (с) Norbert Boszar // szkolazycia.info 

Олександр Кривенко, римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773

Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2014/10/blog-post.html

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на kryvenko-maranata обов'язкове.

Робоче джерело фотоматеріалу: 2015022301.20141023.f

Теґи: Віднова у Святому Дусі, Петро Куркевич, харизмати, Хмельницький, ШХЖіЄ

четверг, 17 июля 2014 г.

Єпископат РКЦ в Україні уніфікував літургійні співи
    Новини Єпископату РКЦ в Україні - 

Єпископат РКЦ в Україні уніфікував літургійні співи

Літургійна комісія при Конференції римо-католицьких єпископів України видала збірку літургійних співів у органному супроводі «Співаймо Господу».

Ця збірка є відповіддю на вихід Месалу українською мовою – відтепер у всіх римо-католицьких храмах України Богослужіння звершуватимуться за одними і тими ж нормами, тож і літургійний спів також повинен бути уніфікованим.

Книга видана у форматі А4, має 234 сторінки і тверду обкладинку. Видання складається із п’яти розділів:
Співи під час Меси
Співи літургійного року
Молебні
Гімни
Меси латинською мовою

У розділах «Співи під час Меси» та «Співи літургійного року» вміщено ноти органного супроводу для всіх співів Меси, у тому числі й для тих, які використовуються лише в певних Богослужіннях (наприклад, у Великодній Трідуум і т.п.) Розділ «Молебні» містить літанії, співи під час євхаристійних молебнів, співані молитви, а також найбільш вживані молебні: Хресну дорогу, Малі години до Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Розарій тощо. У розділі «Гімни», відповідно, містяться ноти гімнів, у тому числі й латиною, а в розділі «Меси латинською мовою» вміщені ноти формулярів латинських Мес.

Таким чином, під однією обкладинкою зібрано все найнеобхідніше для органіста. «Ця збірка повинна бути в кожній парафії, тим більше, що переважаюча більшість співів публікується вперше. Маємо надію, що це видання буде хорошою допомогою органістам та парафіяльним хорам у приготуванні літургії», — наголосили в Єпископаті.

Видавці просять з питань придбання просять звертатися до курії своєї дієцезії.
Джерело:  CREDO

Олександр Кривенко, римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr 
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko 
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828 
http://vk.com/id198701773

вторник, 24 июня 2014 г.

Мінорний вердикт Феміди, або як касаційна інстанція вирішила спір про право власності релігійної громади львівських римо-католиків проти влади


Категорія справи: Господарські справи; Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 62/68

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу Львівської міської ради, м. Львів,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014

зі справи № 62/68

за позовом релігійної громади Римсько-Католицької Церкви парафії Святого Антонія у Личаківському районі міста Львова (далі - Церква), м. Львів,

до Львівської обласної ради (далі - Обласна рада), м. Львів,

Львівської міської ради (далі - Міська рада),

регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області (далі - Відділення), м. Львів,

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - Управління), м. Львів,

Львівська державна музична школа № 4 (далі - Школа), м. Львів,

про визнання права власності,

за участю представників:

Церкви - Ворушило В.А., Кави Е.С.,

Обласної ради - не з'явився,

Міської ради - Гнатковської М.І.,

Відділення - не з'явився,

Управління - не з'явився,

Школи - Тацишина І.Б., Петрика В.М.,

Генеральної прокуратури України - Краснонож О.М.,


ВСТАНОВИВ:

Церква звернулася до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про визнання права власності на будинок № 53 (в минулому - № 49) по вулиці Личаківській у місті Львові.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статті 17 Закону України від 23.04.1991 № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон № 987) мотивовано тим, що спірна будівля є частиною культової споруди та підлягає поверненню у власність Церкви.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2013 (суддя Любченко М.О.) в задоволенні позову відмовлено. Прийняте місцевим судом рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 7, 13 та 17 Закону № 987 мотивовано тим, що: уповноваженим державним органом рішення про передачу спірної будівлі Церкві не приймалося; зазначена будівля Церкві не передавалася; спірна будівля не є культовою спорудою (або її невід'ємною частиною) і тривалий час використовується як музична школа; рішення виконавчого комітету Міської ради від 13.04.2012 № 257 "Про оформлення права комунальної власності на будівлі майнового комплексу на вул. Личаківський, 53" недійсним не визнано; правонаступництво позивача стосовно спірної будівлі не доведено; порушення відповідачами права власності Церкви на спірну будівлю не встановлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення, яким: визнано за Церквою право власності на будинок № 53 по вул. Личаківській у місті Львові; визнано недійсним рішення Міської ради від 13.04.2012 № 257 "Про оформлення права комунальної власності на будівлі майнового комплексу на вул. Личаківський, 53"; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 20.04.2012 № ЛР 1504, видане Школі на будівлі та споруди майнового комплексу в місті Львові по вул. Личаківська, 53; скасовано державну реєстрацію прав Школи на спірну будівлю.

Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статті 17 Закону № 987 та статей 203, 215 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що: спірна будівля є частиною майнового комплексу костелу Святого Антонія, тобто культовою спорудою; Міська рада на час прийняття згаданого рішення від 13.04.2012 № 257 була обізнана щодо наявності відповідного спору.

У касаційній скарзі Міська рада просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Школа подала відзиви на касаційну скаргу, в яких підтримала її доводи та просила задовольнити скаргу Міської ради в повному обсязі.

Церква подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Церкви, Міської ради, Школи та Генеральної прокуратури України, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 987 релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Частиною першою статтею 13 цього Закону передбачено, що релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 987 культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, діючи з дотриманням наведених приписів норм матеріального права, встановивши те, що: спірна будівля Церкві разом з майновим комплексом костелу Святого Антонія не передавалася; рішення уповноваженого органу щодо передачі спірної будівлі, яка не є невід'ємною частиною майнового комплексу костелу Святого Антонія, у власність або користування Церкви - відсутнє; право вибору - щодо передачі культових будівель у користування або у власність релігійних організацій - належить до виключної компетенції уповноваженого державного органу; спірна будівля не є культовою спорудою і, будучи комунальною власністю територіальної громади міста Львова, належить на праві оперативного управління Львівській державній музичній школі № 4 (свідоцтво про право власності від 20.04.2012 № ЛР 1504); згадане рішення виконавчого комітету (який є самостійною юридичною особою і не брав участі в розгляді даної справи) Міської ради від 13.04.2012 № 257 недійсним у встановленому порядку не визнано, -

дійшов обґрунтованих висновків щодо недоведеності порушення відповідачами прав позивача, а тому й правомірно відмовив у задоволенні даного позову.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції наведеного стосовно стану прав позивача не врахував, з обсягом позовних вимог Церкви і належним складом відповідачів (зокрема, щодо виконавчого комітету Міської ради як самостійної юридичної особи і Школи як зареєстрованого власника спірного майна) не визначився та помилково скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду зі справи, розглянувши при цьому в порушення приписів частини третьої статті 101 ГПК України й позовні вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, - щодо визнання недійсним згаданого рішення від 13.04.2012 № 257; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 20.04.2012 № ЛР 1504; скасування державної реєстрації прав Школи на спірну будівлю, тоді як місцевим судом у рішенні зі справи з посиланням на приписи статті 22 ГПК України безпосередньо зазначено про неприйняття до розгляду нових позовних вимог Церкви, викладених у заяві від 13.06.2013 № 46/2013 (т. 3, а.с. 131-132, 193).

З огляду на наведене оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідно до частини першої та пункту 3 частини другої статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим ним фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 зі справи № 62/68 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2013 зі справи № 62/68 залишити в силі.

4. Стягнути з релігійної громади Римсько-Католицької Церкви парафії Святого Антонія у Личаківському районі міста Львова на користь Львівської міської ради 1 278 (одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн. 90 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В.Селіваненко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Олександр Кривенко, † римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773

Джерело: reyestr.court.gov.ua

понедельник, 10 марта 2014 г.

Слово Бога і слово людини


Слово Бога і слово людини
о. Роман Лаба OSPPE

Роздуми над Словом Божим на вівторок І тижня Великого посту

Літургія Слова подає нам сьогодні два читання, які між собою глибоко пов’язанні. Читання, які ми слухаємо на Літургії завжди мають між собою глибокий духовний зв'язок і разом творять прекрасну біблійну картину. Тому під час роздумів над словом варто придивитися, а що спільного є між першим читанням і Євангелієм.

Коли придивимося до сьогоднішніх читань, то помітимо, що перше читання говорить про Слово Боже, слово, яке до нас скеровує Бог, натомість Євангеліє говорить про молитву, тобто про ті Слова, які ми скеровуємо до Бога. Так, наче Церква прагне нас повчити: хочеш добре молитися, прагнеш, щоб Твої Слова до Бога були доречними, прийми спершу Слово від Бога до Тебе.

Молитва «Отче наш» є досконалим поєднанням цих двох компонентів, бо дозволяє нам молитися до Отця словами Його Сина. А чи зможе Отець відмовити, коли бачить в нас свого Сина, що молиться до Нього (св. Кипріан Карфагенський)?

Джерело: CREDO
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на kryvenko-maranata.blogspot.com/ обов'язкове.
Теґи:біблійні роздуми, вівторок І тижня Великого Посту, молитва, Отче наш

Олександр Кривенко, римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773

Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/02/blog-post_24.html