вторник, 7 апреля 2015 г.

Постріли в спину


Постріли в спину

Вже понад рік Харківсько-Полтавська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви живе за умов гібридної війни. Щомиті ми пам’ятаємо: за кілька десятків кілометрів стоять ворожі танки, готові увірватися в Харків. Наші активні парафіяни готуються до діяльності в підпіллі, до партизанської боротьби. Вже втрачена парафія Всіх святих землі Української в Красному Лучі, що опинилася на окупованій території. Будні громад складають збирання коштів, закупівля одягу, продуктів, нелетальної техніки, перевезення допомоги на фронт. І, звичайно, молитва за перемогу.

А тим часом на нашій землі лунають вибухи, гинуть люди. Ось і цієї ночі в самісінькому центрі Харкова підірвали стелу під щоглою з синьо-жовтим прапором. Східноукраїнськими містами й селами блукають найманці, агітуючи за Путіна й «Новоросію». Діють диверсійні групи. Немає жодного серед нас, хто б не відчував повсякчасної небезпеки, постійного психологічного тиску. Один за одним відходять у інший світ наші літні земляки, не витримавши навантаження.
За цих умов особливо гостро відчуваєш потребу християнської єдности. Єдности всіх тих, хто любов до ближнього розуміє в дусі Євангелія, а не агітаційних відеосюжетів московського телебачення. Не випадково цієї зими в Харкові відбулися не зауважені пресою виняткові екуменічні богослужіння в кафедральних храмах усіх конфесій – УГКЦ, УАПЦ, РКЦ, УПЦ КП (перелічую в порядку черговости відправ), де спільно молилися всі чотири єпископи. За винятком владик Московського Патріярхату...

Прагнучи розвинути ці тенденції, з мрією про єдність, здатну зберегти право кожного на власну ідентичність, харківський єпархіяльний собор шість днів тому звернувся до єпископату УГКЦ з проханням порадити шляхи до досягнення такої єдности. І тоді залунали постріли. Ні, не з Москви, не з диверсантської зброї. Стріляли свої – автокефалісти, обурені кроками, що руйнують стіну недовіри, зведену в Галичині між земляками наприкінці ХХ ст.

Постріл словом також убиває. Убиває фізично, провокуючи серцеві напади чи спазми судин. Убиває морально, штовхаючи до зради. Самозвані «вболівальники» за Харківсько-Полтавську єпархію не можуть ані повернути назад перебіг подій, ні збудувати щось рівноцінне унікальній за своєю стійкістю й креативністю східноукраїнській єпархії, котра одна єдина трималася ці 15 років на засадах статуту УАПЦ й заповіту Патріярха Димитрія. Але вони можуть зруйнувати – і самозречено руйнують, поширюючи плітки, надсилаючи образливі листи, захлинаючись в істериці біля телефону.

Один мудрий чоловік застеріг мене, що людина, яка найбільш ворожа ухвалам Харківсько-Полтавської єпархії про зближення з УГКЦ – патріярх Кирил (Гундяєв). Це ж він і його підопічні зверталися до зарубіжних церков з твердженням, ніби на Донбасі війна йде між православними з одного боку та «католиками, уніятами й розкольниками» з іншого. Це московські можновладці прагнуть протиставити нас один одному й заохочують православних стріляти в католиків. Тепер же, в ці постові дні, залунали й постріли з іншого боку. Невже ті, хто хапаються за телефонну слухавку, аби вилити потоки жовчі на наших отців і братчиків, не відчувають, чия рука вкладає в їхню зброю набої? Набої слова, що вбиває.

Джерело: archbishopihor.blogspot.com

Олександр Кривенко, † римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://kryvenko-soprychastya.blogspot.com/
http://kryvenko-maranata.blogspot.com
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://vk.com/id198701773
Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/04/blog-post_7.htm

суббота, 4 апреля 2015 г.

Отець Михайло Димид: «Друга Світова війна триває досі...»



Отець Михайло Димид: «Друга Світова війна триває досі...» 
Написав Прес-служба Товариства     Середа, 28 січня 2015, 23:00     | Друк | 

Статті  -  Новини   
alt
Є зустрічі, які дарують силу та енергію, мов ковток джерельної води у спекотний день, показують світло в кінці тунелю, коли, здається, світанку вже не буде… Дарують надію, коли, здається, втрачено все… Саме такою можу назвати зустріч з одним із капеланів Майдану, богословом, о. д-ром Михайлом Димидом, яка відбулася 27 січня у Тернополі.
Під час зустрічі отець презентував книгу-фотоальбом “Каміння Майдану”, яку видав у співавторстві з дочкою Климентією.
«285 сторінок, 450 фотографій, 86 проповідей-роздумів про покликання людини, гідність, смерть, зло, зрештою,  про різні  щоденні моменти людського життя, на які рідко звертаємо увагу, у світлі Євангелія», - так говорить про книгу автор.
alt
Про Майдан отець може говорити годинами. Тому відкрийте двері свого серця і слухайте.
Майдан показав мені справжню українську молодь, яка прагнула жити по-іншому і відстояла свій вибір, побачив справжніх чоловіків, готових брати відповідальність.
Майдан - це не тільки велика географічна, а й космічна територія. Це люди, які почули голос Божий і пішли за ним.
Майдан – це територія свободи. Людина несе свободу, де б вона не була.
Краще бути, ніж мати. Саме на Майдані український народ БУВ.
Сьогодні велика частина суспільства живе духом Майдану, впроваджує його ідеали у щоденному житті. Адже якщо людина пережила Майдан, вона несе його далі. В цьому полягає революція.
Лишилися звісно контингент людей, які ще не відійшли ні від «совка»...так як за часів кріпацтва ще перебувають під ярмом.
Майдан – це Хрещення. Коли ми йдемо в неділю до церкви, приймаємо святе Причастя, то відновлюємо цю тайну. Жити духом Майдану - жити хрещенням.
Майдан  - це вияв гідності і свободи, але не боротьба проти Януковича.
alt
Майдан - це те, що ми готові віддати. Це чисті серця, це люди які прямують проти «Беркуту». Не для того, щоб його побороти, а для того, щоб показати свою гідність. Адже одна з вимог Майдану - свобода і гідність в Україні.
На Майдані менше боялися, ніж перед екранами телевізорів, бо реальність завжди на місці події.
Була Помаранчева революція, однак ми тоді віддали свої повноваження політикам. Зараз ми вчимося контролювати і  ставити запитання.
Зараз маємо творити оновлену державу і зокрема починаючи з себе, не перекладати відповідальності та не шукати винних.
Служіння на Майдані.На Майдані я відправляв Св. Літургії. Кожен приносив свою жертву – недоїдання, недосипання, холод, якісь невигоди. Моя місія – зібрати всі ці жертви  і донести до Господа. В ті хвилини я був найщасливішим. Також на Майдані я побачив, як люди хочуть, щоб їх хтось слухав. Інколи їм просто потрібно виговоритися про те, що наболіло… А ночами писав проповіді у Facebook. Адже не всі мали можливість чути їх вживу на Майдані. Там молитва була щирішою,  там відчувалося, щоб без Бога - ні до порога.
alt
Я вважаю, що Друга світова війна ще не закінчилася. А наслідком цього є сучасні події. Вона триватиме доти, доки не впаде останній пам’ятник Леніну. До  подій в Україні зараз я відношуся позитивно. Чому? Та тому, що в мирний час (зокрема час Радянського Союзу) загинуло набагато більше людей, ніж в наш час. Скільки невинних жертв, цвіту нації, було знищено, скільки скалічено людських доль, скільки сімей зруйновано… Зараз ми маємо гідно перенести всі випробування.
Маріупольці виграли війну у своєму серці. Так само в Одесі. Але в Донецьку, Луганську - ні. Має перестати існувати держава Україна, а народитися українська держава. А це станеться тільки тоді, коли ми будемо приймати рішення, засновані на нашій культурі й вірі.
Через війну і після Майдану людей у церкві більше.  У мене на парафії у Львові храм заповнений вщент. Молоді люди серйозніше ставляться до себе.
Багато людей сьогодні питають: як вижити у теперішніх  умовах, коли тривають військові дії?
alt
Рецепт – Майдан мого серця. Запитаймо себе: що я доброго зробив сьогодні для іншого? Як виконав свою роботу? Чому українець шанований працівник на Заході? Бо  виконує  роботу від а до я. В Україні цього нема. Запитаймо чесно себе: якби я був роботодавцем, як би я оцінив свою роботу?
Злу людину потрібно любити. Зло - нищити.
Зараз більше надії, ніж рік чи два тому. Розвивається волонтерський рух, з’являються добровольці, люди, які хочуть мінятися і міняти все.
На Майдані священики піднімали хрести, коли все палало. І сили зла відступили. Майдан переміг через віру.
Майдан – це Благовіщення. Дивімося з надією на Росію. Я бачу нарід, який дозріває, оскільки поодинокі люди творять добро. Але є  агонія зла, яке має своїх служителів. Треба молитися за російський народ.
alt
Творити добро і розмовляти з Богом – покликання кожного. Для цього ми живемо, вчимося, працюємо, створюємо сім’ї.
Найгірший вірус сьогодення – хабарництво і дволикість.
Кожна людина має призначено час смерті. Це від нас не залежить, чи це буде наш дім, чи Майдан, чи зона АТО. Нам потрібно виконувати свою роботу, ввіряти себе Покрову Богородиці. Просто вірити – це найголовніше.
Автор статті: Світлана Чихарівська
Довідково: Отець Михайло Димид - співзасновник і перший ректор відновленої Львівської Богословської Академії (сьогодні – Український Католицький Університет), засновник «Радіо Воскресіння», засновник «Агенції Релігійної Інформації», доктор східного церковного права, викладач богослов’я Церкви в Українському Католицькому Університеті, засновник і директор Інституту Церковного Права Українського Католицького Університету, голова Українського Богословського Наукового Товариства, колишній голова Союзу Українських Студентських Товариств Європи, Пластун, член Ордену Хрестоносців ім. Андрея Шептицького лицар Рюрик, капелан Революції Гідності, ініціатор встановлення польової каплиці Майдану. Очолив першу Службу Божу на Майдані, переслідуваний режимом за свої переконання (судові битви із ДАІ).

http://obnova-ternopil.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1049%3A-l-r&catid=42%3Anews&Itemid=90&utm_source=feedburner&utm_medium=email&utm_campaign=Feed%3A+tenropil-obnova+%28%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8+%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%A2%D0%A3%D0%A1%D0%9A+%22%D0%9E%D0%B1%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%22%29

пятница, 3 апреля 2015 г.

Римо-католицький архієпископ передав сучасний рентген апарат для госпіталю прикордонників


Архієпископ Мечислав Мокшицький передав сучасний рентген апарат для госпіталю прикордонників


П'ятниця, 03 квітня 2015, 13:31 
Вранці у Страсну П’ятницю, 3 квітня, Архієпископ-Митрополит Львівський Мечислав Мокшицький разом із Лицарями Колумба передав сучасний рентген апарат до Клінічного госпіталю Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України у місті Львові. 

Обладнання отримано зі Швейцарії. Нещодавно до цього госпіталю Митрополит Мокшицький разом із Лицарями Колумба також передав спеціальні ліжка для поранених, отримані з Австрії.


Про благодійну діяльність Лицарів Колумба РКЦ в Україні розповів присутнім журналістам Юрій Малецький.


Складаючи подяку доброчинцям, Директор госпіталю для прикордонників полковник медичної служби Андрій Іващенко зазначив, що подарований рентген апарат їм дуже потрібний у врятуванні життя і здоров’я поранених воїнів, котрі прибувають із зони АТО на лікування до Львова.





Костянтин Чавага
http://diocese-lviv.org/index.php?option=com_content&view=article&id=4568%3A2015-04-03-12-40-03&catid=1%3Alatest-news&lang=uk

Останнє оновлення на П'ятниця, 03 квітня 2015, 13:41 


© 2015 ЛЬВІВСЬКА АРХІДІЄЦЕЗІЯ РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ в УКРАЇНІ. Всі права захищено.
© 2006-2009 Українська локалізація: Joomla! Україна. Всі права захищено!

Joomla! - безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU/GPL.












Створено Joomla!. Дійсний XHTML

четверг, 2 апреля 2015 г.

Великий четвер 2015 з Папою Франциском



Великий четвер 2015 з Папою Франциском
Сьогодні, 2 квітня 2015 року – Великий Четвер за григоріянським календарем. Рим дедалі більше наповнюється побожними прочанами,  які прибувають сюди, щоб під час Страсного тижня брати участь у покутничих богослуженнях, які очолює Папа Франциск, серед яких у п'ятницю ввечері у «Хресній дорозі» в римському Колізеї, а в неділю взяти участь в урочистій воскресній Святій Літургії на площі святого Петра у Ватикані.
У Великий Четвер Церква спогадує встановлення Святих Тайн Священства та Євхаристії. Як і щороку в цей день вранці в базиліці святого Петра у Ватикані Папа Франциск очолив відправу Святої Меси, в якій, як знак єдності між Папою-Пастирем Вселенської Церкви та співбратами у священстві, брали участь кардинали, єпископи та священики, як дієцезальні, так і ченці, що виконують своє душпастирське служіння в Римі. Як в римо-католицькій, так і в греко-католицькій Церкві цього дня під час Святої Літургії єпископи посвячують святе миро, яке вживають для виконування Святих Тайн Хрищення, Миропомазання, Священства, та єлей для Святої Тайни Оливопомазання хворих і вмираючих.
У Святій Месіі, яку очолював Святіший Отець, брали участь катехумени, які будуть охрищені під час богослуження у ніч Пасхи, хворі, яким буде уділене Оливопомазання та диякони, які приймуть священичі свячення. Під час Святої Меси священики відновили свої священичі присяги.
Надвечір у Великий Четвер у римо-католицькій Церкві відправляється богослуження "На Господній вечері", під час якого згадується встановлення Пресвятої Євхаристії. Цією відправою розпочинається Пасхальне Тридення.
Це богослуження Папа Франциск відправить в храмі римського в'язничного комплексу «Ребіббія», під час якого здійснить зворушливий обряд омивання ніг дванадцятьом засудженим чоловікам та жінкам, як жест, що висловлює братерську любов, яка виявляє Христовий наказ «бути на служінні братам».
Уперше в історії Єпископ Рима відслужив Святу Месу «На Господній вечері» у місці позбавлення волі 28 березня 2013 року. Так, як це робив кардинал Хорхе Маріо Бергольйо, коли був архиєпископом Буенос-Айреса, і відправляв це богослужіння не в катедральному храмі, але, за його словами, «на околицях людського існування», тобто в лікарнях, будинках  для пристарілих, притулках для безхатченків чи в’язницях, так і тоді, кілька днів після обрання, вже як Папа Франциск, він вирішив відслужити цю Святу Месу в римському виправному закладі для неповнолітніх «Casal del Marmo».
А у Великий четвер, 17 квітня 2014 року, Папа здійснив обряд обмивання ніг в одному з реабілітаційних центрів доброчинної Фундації імені Дон Карло Ньоккі, а саме в римському центрі «Santa Maria della Provvidenza» – «Пресвятої Богородиці Провидіння» для пацієнтів різного ступеня інвалідності, де також надається професійна освіта людям з обмеженими можливостями. Місцем богослуження 2015 року стане в'язния «Ребіббія».
Великий Четвер за григоріянським календарем святкує не тільки римо-католицька Церква, але й багато східних Церков. Також і численні єпархії та парафії української католицької Церкви в діаспорі вже здавна перейшли на новий календарний стиль.

Вранці вірні греко-католицької Церкви сповідаються і причащаються на Службі Божій Василія Великого, в якій окремо наголошується Тайна Вечеря –установлення Пресвятої Євхаристії. В цей день вони особливо молились за українських священиків, яким потрібно багато духовної сили й підтримки.
А ввечері, коли сонце вже схилилось над обрієм, вірні поспішають до церкви на Страсті, як коротко називають відправу Страсної утрені з читанням дванадцятьох Євангелій про страждання Ісуса Христа, про засуд, про хресну дорогу на Голготу, розп’яття і смерть. Після страсної утрені дзвони замовкають аж до Воскресної утрені. Після Утрені страстей вірні мовчки розходяться по домах, роздумуючи над великим таїнством відкуплення людського роду.
Джерело:
uk.radiovaticana.va
Олександр Кривенко, † римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://kryvenko-soprychastya.blogspot.com/
http://kryvenko-maranata.blogspot.com
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://vk.com/id198701773
Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/03/blog-post_27.html
Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/04/2015.html?m=1

І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим

І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим
Папа Франциск: Бог нам прощає, але вимагає, щоб і ми прощали
 Щоб просити у Бога прощення, слід іти за навчанням молитви «Отче наш»: щиро каятися з власних гріхів, знаючи, що Бог завжди прощає, та прощати іншим з такою самою великодушністю. У світлі покаянної молитви старозавітнього пророка Азарії та Христового повчання про те, скільки разів прощати та притчі про немилосердного боржника, під час ранкової Святої Меси у вівторок, 10 березня 2015 р., Папа Франциск проповідував про те, що існує тісний зв’язок між Божим прощенням для нас і нашим прощенням ближніх.
За словами Святішого Отця, все розпочинається від того, як ми стаємо перед Богом, аби просити прощення. У Старому Завіті читаємо про те, як пророк Азарія благає Бога змилосердитися над своїм народом, який зазнає страждань, причиною яких є дійсна провина, адже вони «покинули Господній закон». Бачимо, що пророк не нарікає на страждання, але визнає помилки та кається.
«Просити прощення і вибачатися – це різні речі. Коли я помилився, то кажу: вибач, я помилився… Але коли згрішу, то це вже зовсім інша річ, – зауважив проповідник. – Гріх не є простою помилкою. Гріх – це ідолопоклонство, гріх означає поклонятися ідолові гордості, марноти, грошей, себе самого, добробуту… Ми маємо багато ідолів».
Такий стан вимагає просити прощення, просити його від щирого серця, але й своє серце слід відкрити для того, хто вчинив нам кривду. Як зауважив Папа, динаміка Божого прощення описана в молитві, якої нас навчив Ісус: «Прости нам провини наші, як і ви відпускаємо боржникам нашим». «Якщо я нездатний прощати, то тим самим нездатний просити прощення», – підсумував Святіший Отець, додаючи: «Ось чого нас навчає Ісус про прощення. По-перше, просити прощення – це не просто вибачатися, це означає усвідомлювати гріх, ідолопоклонство, численні ідолопоклонства, які чиню. По-друге: Бог завжди прощає, завжди! Але вимагає, щоб і я прощав. Якщо я не прощаю, то в певному значенні, закриваю двері перед Божим прощенням».
Радіо Ватикану.