Героїзм мучеництва

Героїзм мучеництва

«Змагай, знеможений життям,

знеможений, змагай.

Минуле вабить вороттям

i врочить i нехай.

А ти, сомнамбуло, змагай,

у напiвснi живи,

де жовтi сходяться леви

у присмерковий гай»

Ці слова належать народженому 6 січня 1938 року Василеві Стусу – величному поетові, правозахисникові, одному з учасників Української Гельсінкської групи.

4 вересня 1965 року він, на той час випускник Донецького педагогічного інституту, аспірант Інституту літератури,  був серед учасників першої прилюдної демонстрації в Києві кінострічки «Тіні забутих предків». Цей фільм роботи Сергія Параджанова, в присутності автора, було показано в центрі міста – в кінотеатрі «Україна», зала якого виявилася вщент переповненою глядачами: місцевими мешканцями та гостями столиці.

За кілька діб до прем’єри Україною прокотилася хвиля арештів представників інтелігенції. Так режим, що прийшов після періоду певної демократизації, спричиненої хрущовською відлигою, відреагував на зростання громадянської свідомості мислячих людей.

Популярністю кінострічки вирішили скористатися Іван Дзюба, нині знаний у світі письменник, а тоді аспірант київського Інституту літератури, та В’ячеслав Чорновіл, відомий і, на жаль, уже покійний політик, який на той час працював журналістом.

Як і передбачалося офіційною програмою показу у його фіналі виступив сам автор «батько» стрічки Сергій Параджанов.

За ним на сцену вийшов Іван Дзюба. Втім після кількох компліментів на адресу фільму та його творців науковець-літератор закликав публіку постати проти повальних арештів серед української інтелігенції та поіменно назвав усіх ув’язнених дисидентів.

Кілька людей, серед яких, звісно, було кілька кадебістів, намагалися зіштовхнути промовця зі сцени. Водночас В’ячеслав Чорновіл закликав присутніх піднятися з крісел на знак солідарності із заарештованими.

Цю ініціативу, як згодом розповідав Олесь Сергієнко (свідок і учасник події, політв’язень совєцької доби), підтримала третина глядачів.

Потім слово взяв Василь Стус, який, між іншим, не був причетний до організації акції.

Він прилюдно підтримав Івана Дзюбу та В’ячеслава Чорновола, заявивши, що протистояти має кожен, незалежно від національності, бо якщо сьогодні хапають українців, завтра затримуватимуть євреїв, а потім і росіян.

Ось так почалася активність Василя Стуса на правозахисній ниві, за яку він поплатився не тільки вимушеним припиненням кар’єри науковця, але й переслідуваннями та врешті-решт засудженням.

У 1972 році Василь отримав 5 літ у таборі суворого режиму плюс 3 роки заслання. Ув’язнення дисидент відбував у концтаборі в Мордовії, а заслання в Магаданській обл.

Після повного відбуття строку покарання він жив у Києві, де в жовтні 1979 році. вступив до лав Української Гельсінкської Групи, за участь у якій знову був заарештований.

В 1980 року Василя Стуса було знову засуджено: цього разу до 10 літ ув’язнення та 5 років заслання. Звідти вже не вийшов.

В ніч на 4 вересня 1985 року не досягши  й 48-літнього віку він спочив у Бозі в карцері російської колонії для політичних в’язнів, іменованої «Перм-36».

У 2005 році на конференції, що проводилася в Києві з нагоди 20-ліття після смерті В.Стуса, та учасником якої я мав честь бути, одна з його поважних ораторок висловила сподівання, що сучасній молоді не доведеться на практиці виявляти героїзм.

Ці надії не справдилися.

Василь Стус залишив по собі слова, що мають надихати до нових звитяг сучасних борців за волю України:

«З усіх можливих героїзмів за наших умов існує тільки один героїзм мучеництва – примусовий героїзм жертви. Довічною ганьбою цієї країни буде те, що нас розпинали на хресті не за якусь радикальну громадську позицію, а за самі наші бажання мати почуття самоповаги, людської і національної гідності».

Автор - Олександр Кривенко, юрист, журналіст, правозахисник і благочинець

м. Київ
+380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
https://instagram.com/oleksandrkryvenko/
https://www.tumblr.com/settings/blog/oleksandr-kryvenko
https://vk.com/oleksandr.kryvenko

Постійне посилання:  

http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2016/01/blog-post.html