пʼятниця, 20 лютого 2015 р.

Конкурс на знання життя і діяльності св. Євгена де Мазенода

Конкурс на знання життя і діяльності св. Євгена де Мазенода 

Конкурс на основі книги Г. Любіч, Г. Касолі, Ф. Чьярді «Вибрав убогих»
Для молоді, підлітків, дітей та дорослих


Молодь у віці 18-26 років:
Конкурс складається з двох етапів. Перший відбувається в парафіях 18-19.04.2015 р. Молодь у письмовій формі відповідатиме на запитання. У кожній парафії буде визначено 2 переможців.
Другий етап – фінал конкурсу, що відбудеться в Тиврові (Вінницька обл.) 2 травня 2015 р. на зустрічі молоді.
Нагородою за перемогу в конкурсі стане поїздка до Екс-ан-Прованса у Франції – міста, у якому народився св. Євген де Мазенод. Для цього потрібно мати закордонний паспорт.

Діти у віці 8-13 років і підлітки у віці 14-17 років:
Конкурс складається з двох етапів. Перший відбувається в парафіях 18-19.04.2015 р. Це усне опитування на катехезі в класах, шляхом якого буде визначено 1 переможця від кожної групи.
Другий і фінальний етап відбудеться в Тиврові (Вінницька обл.) 2 травня 2015 р. Нагородою за здобуте перше місце буде велосипед або планшет, за друге – передплата журналу «Водограй» на цілий рік, за третє – набір мультфільмів про святих на DVD-дисках.

Дорослі – від 27 років:
Конкурс поділяється на два етапи. Перший відбувається в парафіях 18-19.04.2015 р. Дорослі в письмовій формі відповідатимуть на запитання. Потому буде визначено 2 переможців від кожної парафії.
Другий етап – фінал конкурсу, що відбудеться в Тиврові (Вінницька обл.) 2 травня 2015 р.
Подарунком за здобуте перше місце буде паломництво до Рима, за друге – папське благословення, за третє – ікона св. Євгена де Мазенода.

Усіх охочих придбати книгу про св. Євгена, щоби взяти участь у конкурсі, просимо звертатися телефоном:
(044)573 79 93 або моб.: 0979650794.
Ціна: 30 грн + вартість пересилання.

Джерело: omi.org.ua

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання kryvenko-maranata.blogspot.com обов'язкове.

Олександр Кривенко, † римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773

Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/02/blog-post_20.html

вівторок, 17 лютого 2015 р.

Небо усміхалося до нас сонцем

Небо усміхалося до нас сонцем

Друга сесія Школи Християнського Життя й Євангелізації пройшла в селі Мацьківці (Хмельницький р-н, Хмельницька обл.) із 30 січня до 1 лютого 2015 року

Автор тексту: Олександр Кривенко
Світлини: szkolazycia.info

«Ще перед першою сесією мене здивувало те, що  місіонери, як представники Школи Християнського Життя і Євангелізації, запрошували на неї, промовляючи Слово боже на вулицях, - розповідає місцева мешканка Аліна Молодецька. - Мацьківчани зі щирими серцями зустрічали їх, приймали у своїх домівках. Приємно було спостерігати, що люди не побоялися відкритися. Місіонери спілкувалися з нашими парафіянами, вислуховуючи їхні історії. Багато з них в цьому переживали Бога, його живу дію і любов».
Найбільшим подарунком і несподіванкою для багатьох було те, що школа приїхала до їхньої парафії. Так настоятель отець Андрій вкотре виявив своє піклування про вірян і прагнення духовно збагатити їх.
«Я побачила Божу Любов у тому, що всі ці дні небо усміхалося до нас сонцем, - ділиться враженнями пані Аліна. - Мені було приємно спостерігати за тим, як  місіонери, йдучи вулицями, молились розарій».
Парафіяни охоче зустрічали гостей, не боячись розповідати найзаповітніше. Люди виливали свої болі, переживання, страхи та просили помолитися. За час від першої до другої школи молитва стала для парафіян справжнім спілкуванням з Богом, Богом живим. Також добрим плодом сесії та дії Бога є те, що її учасники почали відкривати для себе Святе Письмо, його цінність і скарби.
До євангелізації  долучився й Отець Криштофор. Кожна історія, почута від людей, торкнула його серце. Водночас у такий спосіб о.Криштофор отримав багато відповідей на питання, котрі жили у його душі. Він виявив невичерпний позитив, яким він постійно ділився з усіма.
Слава Богу, 2-га сесія Школи Християнського Життя і Євангелізації відбулась і значною мірою завдяки зусиллям, які доклали до цього засновник Школи о. Петро Куркевич, а також Дацч Гусєва, Марічка Юзефович, Славік Пйонковський, Тарас Дашкін і Галя Вільховська, служителі та, звісно, самі учасники.
Наступна сесія пройде в Шаровечці, щоби знову небо усміхнлося до людей сонцем.

За матеріалами szkolazycia.info,

Олександр Кривенко, † римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання kryvenko-maranata.blogspot.com  обов'язкове.

Пастирське послання Архієпископа Петра Мальчука з нагоди початку Великого Посту

Архієпископ Петро Мальчук Oрдинарій Київсько-Житомирський
ПАСТИРСЬКИЙ ЛИСТ НА ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУ 2015 Р.Б.

Дорогі Брати та Сестри в Господі Ісусі Христі!

В середу ми всі віруючі Римсько-Католицького визнання розпочали черговий раз період Великого Посту. В котрий вже раз Церква знов і знову заохочує нас гідно пережити цей час особливої благодаті. Покутна практика Великого Посту – це не фольклор і не побожна традиція, котра повторюється через деякий час. Практика покути повинна мати глибоке і спасенне значення в житті кожної щиро віруючої людини, це процес, завдяки котрому людина має звільнитися від гріховного поневолення, всіляких залежностей та осягнути свободу в Ісусі Христі.

Починається піст!... Розпочинаються знову проповіді на покутну тему. Піст. Молитва. Милостиня. Треба взяти собі якусь постанову. Може добре і попоститися трішечки більше, зрештою, буду краще виглядати, треба пережити цей період без забав і гулянок до Пасхи, це вже не так і довго. А потім буде, як завжди.

Вкотре людина чує заклик Церкви до каяття і покути… і кається, і покутує, і приступає до сповіді, а поправи немає, нічого не міняється. Мало того, що нічого не міняється, і ніхто не міняється, ні в сім’ї, ні в родині, ні в парафії, ні в моїй спільноті… у всякому разі, ніяких змін не видно. Чому???

Робиться все. Піст, молитва, милостиня, сповідь. І сповідь робиться так, як того навчає Церква – іспит совісті; жаль за гріхи; визнання гріхів; міцна постанова виправитися і покута – епітемія, тобто відшкодування за гріхи, а результат той самий… чому?

Дорогі Брати й Сестри, на мою думку – це тому, що щось у цій нашій побожній практиці «не спрацьовує» ‒ не відбувається щось, що повинно відбутися. А якщо цього чогось бракує, то тоді і молитви, і пости, і милостині, і навіть відбуті сповіді нам великої користі не приносять.

Сьогодні пропоную Вам звернути увагу на щось таке як скруха. Це те, до чого має допровадити жаль – каяття.

Біблія багаторазово вживає вираз скруха, як у Старому так і в Новому Заповіті. Скруха знаходиться на початку найважливіших виборів у житті віруючих, ба ще більше – є обов’язковою умовою того, що має після неї статися: справжнє навернення без неї не може заіснувати.

В Старому Заповіті в книзі пророка Єзекіїла написано: «Покайтеся, і відверніться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотикання.» (Єз 18, 30); «А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких наробив, і виконував усі установи мої, і робив право та справедливість, буде конче він жити, не помре!» (Єз 18, 21).

У Новому Заповіті св. Лука переказує слова Ісуса: «Якщо не навернетесь, усі згинете» (Лк 13, 1-5). В Діяннях Апостолів Петро навчає: «Покайтеся та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами» (Діян 3, 9). У тих же Діяннях трохи далі: «Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!» (Діян 8, 22), а також і тепер закликає Бог, та усім людям наказує, щоб скрізь каялися (Діян 17, 30). Як з цього бачимо, Біблія в обох Заповітах закликає до навернення. Воля Господа Бога також і сьогодні є незмінна. Постійно Він закликає всіх людей до навернення.

Яке, однак, значення у цьому всьому процесі має слово «скруха»?

Чим є у властивому біблійному значенні «скруха»? У біблійній скрусі можемо розрізнити три елементи.

Першим елементом є переконання про гріх. Але вже тут увага: перед тим, як ми дізнаємось, що є зле, мусимо знати, що є добре. Не можна бути переконаним про те, що ти на злій дорозі, без свідомості, що існує інша, властива. Це не є також «продукт» чисто людських роздумів. Це Бог сам дає нам у Святому Духові переконання про зло, про злу поведінку. Ця Його дія, що виражається у голосі сумління та здоровому глузді, ввімкне в нас червоне світло, котре попереджує про зло, яке може бути, тобто про гріх. Правдою також є те, що не всі здібні до пережиття такого досвіду. Дехто вчинив своє серце вже настільки скам’янілим, що не чує голосу Святого Духа. Переконання про гріх ще не є вповні скрухою, хоча складає її важливу частину. Воно дозволяє нам усвідомити існуючу небезпеку, що є дуже важливим. Перед тим, як станемо перед Господом, перед Його хрестом, аби просити про пробачення гріхів, мусимо мати переконання про особисту грішність, а таке переконання вже є плодом дії Святого Духа. Це Дух Господній переконує нас про наш гріх в дійсно ефективний спосіб. Ніхто не може сам від себе повністю побачити власну гріховність, якщо не буде натхнений Святим Духом.

Другим елементом, котрий є якби подальшою складовою скрухи, являється жаль за гріхи. Біблія каже: «Господь зламаносердним близький, і впокорених духом спасає» (Пс 33, 19). Жаль – це усвідомлення того контрасту, який існує поміж святістю Бога і нашим станом нечистоти. Можемо тут згадати пророка Ісаю, коли він пережив стан присутності Бога, то й закричав: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Іс 6, 5). Цей жаль, це своєрідне засмучення, котрого Господь вживає для реалізації своєї цілі в нас, це не якась порожня емоція, це щире вболівання з приводу вчиненого гріха і щире бажання повернутися на дорогу справедливості.

Такому жалеві товаришує спеціальна Божа обітниця: «Бо так промовляє Високий і Піднебесний, повіки Живущий, і Святе Його Імення: Пробуваю Я на Височині та в Святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!» (Іс 57, 15). Цій обітниці усі можуть довіритись…

Біблія на підтвердження цієї тези подає приклад Апостола Петра, котрий відрікся від свого Вчителя: «І, вийшовши звідти, він гірко заплакав…» (Мт 26, 75). Це так, якби нам було сказано, що Петро ніколи не був більш гідним милосердя ніж тоді, коли сам, далеко від натовпу, щиро плакав над своїм гріхом.

А відтак почуття тягаря гріха, плач над ним – це другий крок справжньої скрухи.

Третім кроком є переконання, що в нашому нутрі, в нашій поведінці та в способі життя, здійснюються переміни. Біблія говорить: «Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння…, а смуток світський чинить смерть» (2 Кор 7, 10). Якщо ми насправді переживаємо і виражаємо скруху, наша воля урухомлюється і тоді змінюємо напрямок нашого життя, наших постав в ньому та виникаючих з цього дій. Тільки тоді ми стаємо по-справжньому готові прийняти благодать вічного життя, котрим Бог нас обдаровує в Ісусі Христі.

Бог дав свого Сина, Ісуса Христа, котрий вмер на хресті і пролив кров за наші гріхи, і третього дня воскрес. Святий Дух, котрого Воскреслий обіцяв своїм учням, діє в наших душах. Це перша інтервенція Бога, котрий хоче переконати нас про наші гріхи. Це Бог сам мусить нам допомогти, але і ми маємо нашу частину зарезервувати для нашого рішення: це ми маємо піти за Його голосом. Мусимо скрушитися (зламати наші серця) – з Божої благодаті – і прийняти спасенну зміну нашого життя.

Тоді урухомлюється наша воля й визнаємо Богові: «Бажаю змінити моє життя» разом з покірним проханням: «Господи, допоможи мені!»

Дорогі Браття і Сестри, тільки скрушене серце є місцем, де Бог насправді може діяти вільно та в повноті. Це Він приготовляє серце до такого стану, а також Він сам далі буде провадити. Коли людина починає перед Господом жити в правді, її життя змінюється. Життя професійне, родинне – усі його аспекти змінюються. Діяння Апостолів до цього заохочують: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами» (Діян 3, 19). Коли жалкуємо за наші гріхи та виражаємо справжню скруху, тоді сам Бог нас навертає та змиває наші гріхи.

Погляньмо на історію людства. Всі цивілізації, які були, всі знищив гріх, також і ті, які були горді та повні почуття власної потуги. Будьмо відважні сказати, що, дивлячись на оточуючу нас дійсність, докладно такий самий ризик загрожує і нашій цивілізації.

Не зволікаймо наблизитись до Господа, вслухаймося в Його голос, дозвольмо Йому, а Він буде діяти в нас. Ми, кожен з нас, є складовою частиною цього світу і було б добре, щоб зміна на краще цього світу розпочалася в наших серцях і власне з нас.

Дорогі Брати і Сестри, мої любі дієцезіани, бажаю всім Вам і собі пережити цього року час Великого Посту в особливий спосіб. Щоб в цьому часі кожен зазнав Божої ласки, слабкі – зміцнення, хворі – зцілення, боязливі –мужності, самотні – приязні, в’язні – свободи. Нехай кожен дозволить Богові доторкнутись свого серця.

Я в даний час у Римі у Апостольських Порогів разом з іншими єпископами з України пам’ятаю про Вас і молюсь про рясне Боже благословення для кожного.

Київ, 17.02.2015

† Архієпископ Петро Мальчук Oрдинарій Київсько-Житомирський

Джерело: catholic-media.org

Олександр Кривенко, римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773

Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/02/blog-post_23.html

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на kryvenko-maranata обов'язкове.

четвер, 12 лютого 2015 р.

Пастирське послання Блаженнішого Святослава на Великий піст 2015 року

Пастирське послання Блаженнішого Святослава на Великий піст 2015 року

Високопреосвященні та Преосвященні владики! Всесвітліші, високопреподобні та всечесні
Великий піст – це особливий період літургійного року, час духовного пробудження і очищення. Сам Господь спонукає нас до особливої уваги та роздумів над особистим життям, нашим ставленням до Бога і ближнього; запрошує нас перевірити, наскільки правильно ми переживаємо ті історичні обставини, в яких нам доводиться проходити цьогорічний шлях Великого посту.

Наше ставлення до Бога ми, християни, називаємо вірою. Живучи в повній довірі до Бога та досвідчуючи Його діяльну присутність у нашому житті через молитву, ми знаходимо в Ньому джерело надії – стаємо сильні Його силою та відроджуємося в Його любові. Жити з вірою в Бога – означає постійно оновлюватися. Зокрема, упродовж великопісної мандрівки ми повинні пережити «духовну реформу-оновлення» – навернення до Бога.

Це навернення ми традиційно називаємо покаянням: скеруванням усіх думок, бажань і сподівань до Бога, відновленням здатності до боротьби зі злом, підсиленням опору неправді. Справжнє покаяння має не лише глибоко внутрішній характер та стосується не тільки наших особистих стосунків із Богом. Подібно як гріх поширює навколо нас смерть і руїну, наше навернення до Творця має здатність благодатно впливати на все наше суспільство. Ось чому піст – період навернення, покаяння і молитви – ми називаємо часом відродження, відновлення та зцілення віруючої людини, а через неї всього суспільства – силою і діянням Святого Духа.

Немає справжнього посту й молитви без милостині, як також не можна любити Бога, не зауважуючи болю ближнього

Боротьба зі злом, неправдою та гріхом є справою не лише окремих осіб. Як народ здатний протистояти агресії нападника тільки об’єднаними, спільними зусиллями, так само відродження особистого духовного життя християнина не можливе без оновлення його стосунків із ближнім. Немає справжнього посту й молитви без милостині, як також не можна любити Бога, не зауважуючи болю ближнього. З цього приводу Господь каже нам: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (Іс. 58, 6–7). Подібно навчає святий Августин, зауважуючи, що першим кроком у великопісній мандрівці має бути крок до ближнього: «Полюби ближнього і тоді поглянь у своє нутро, де зароджується ця любов, і побачиш Бога, наскільки тобі буде це можливо» (Трактат на Євангеліє від Івана 17, 7–9).

До покаяння кличе нас наше сумління – голос Божий у нашій душі, наше справжнє «я», що чекає зустрічі зі світлом Божої Правди. Правильно пережитий час Великого посту підсилює цей голос, дозволяє, щоб ми краще його чули, не заглушували його, не втрачали сяйва Божої істини в нашому серці та не збилися на манівці.

Проте не лише поодинокі люди можуть замулювати своє сумління і вдаватися до самообману. Історія та дійсність нам показують, що в такий стан впадають цілі суспільства. Тому, як кожна людина, суспільство також потребує оновлення, навернення і погляду на себе у світлі Правди.

Християнська любов у суспільному вимірі проявляється як соціальна справедливість. І навпаки: соціальна несправедливість є водночас злом, неправдою та гріхом. Ось чому першим етапом у всенародному покаянні має стати відродження справедливості стосовно тих, хто найслабший, найменш захищений і найбільш потребуючий. «Блажен, хто дбає про нужденного і вбогого, – в лиху годину Господь його врятує!» (Пс. 41, 2).

Суд перестає бути справедливим тоді, коли не шукає правди, а суддя – коли діє проти Божої істини та Його закону

Одним із показників суспільного сумління в державі є судова система, а свідченням морального здоров’я держави є справедливий суд, що має за основу життєдайний Божий закон. Такий суд є моментом зустрічі між Божою правдою та особистим і суспільним буттям громадянина. Він перестає бути справедливим тоді, коли не шукає правди, а суддя – коли діє проти Божої істини та Його закону. Господь наказує суддям словами Священного Писання: «Дивіться, що ви робите: ви бо чините суд не для людей, а для Господа, і він при вас, коли ви судите. Нехай, отже, буде на вас страх Господній: дійте обережно, бо в Господа, Бога нашого, нема неправди ні сторонничости, ані підкупства» (2 Хр. 19, 5–7). Земні судді не сміють забувати, що перед лицем Бога і вони підсудні, бо сам Господь називає себе Суддею і останній суд – «найвищої інстанції» – залишає собі, бо Його «суд є справедливий» (пор. Ів. 5, 30).

Ми всі добре знаємо, що несправедливий суд може бути інструментом насилля та розправи над людиною, засобом репресій і зневаги гідності цілого народу. Кожна кривда і несправедливість вражає, але кривда і несправедливість, яких людина зазнає там, де її мають захистити від несправедливості, вражає і болить набагато сильніше та позбавляє надії. У нашій державі людина почувається найбільш беззахисною саме перед судовою системою, тому потреба реформи судочинства є в нас чи не найгострішою.

І піст, і реформи вимагають самообмеження, праці над собою, яка може бути навіть болісною. Цього року підготування до Пасхи Господньої буде позначене лихоліттям війни та економічної скрути. Тож нехай наша витривалість у боротьбі за свободу і кращу долю рідного народу оновиться через добровільне самозречення задля оновлення приватного і суспільного життя, особисту жертву задля перемоги любові над ненавистю.

Молитва відкриває нас до Бога, запрошує Його діяти в нас, а милостиня, допомога ближнім, сприяє подоланню несправедливості, що є в світі

Ми, християни, знаємо, що результат цієї реформи-оновлення залежить не лише від нас самих, а передусім від нашої співдії з Богом через дотримання ще двох передумов справжнього посту - молитви і милостині. Молитва відкриває нас до Бога, запрошує Його діяти в нас, а милостиня, допомога ближнім, сприяє подоланню несправедливості, що є в світі, є добровільним умертвленням наших злих нахилів задля паломництва до воскресіння.

Нехай оновлена сила християнської віри, надії й любові дарує нам певність у неминучості перемоги Божої справедливості над кривдою, – перемоги над усяким ворогом, зовнішнім і внутрішнім, що повстає проти Бога й гідності людини, сотвореної на Його образ і подобу. «А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами!» (ІІ Кор. 13, 11).

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
в день Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова, Йоана Золотоустого,
12 лютого 2015 року Божого

Джерело: news.ugcc.ua

Олександр Кривенко, римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773

Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/02/2015.html

субота, 7 лютого 2015 р.

Римсько-католицька парафія в Мацьківцях на Поділлі

Римсько-католицька парафія в Мацьківцях на Поділлі

Римсько-католицька парафія в Мацьківцях на Поділлі існує зовсім віднедавна.

Офіційно вона була заснована 8 вересня 2010 року декретом Кам’янець-Подільського єпископа Леона Дубравського і передана Ордену Братів Менших Конвентуальних.

Храм у цій місцевості, який виконує функції парафіяльної святині, був збудований під кінець дев’яностих років ХХ століття. Ініціатором і керівником будівництва був Франциск Бялобжицький. Храм збудували на цвинтарі, в північно-східній частині села. Цей цвинтар появився приблизно в тридцятих роках ХХ століття, бо саме цим часом датовані найстарші могили. Недалеко від цвинтаря знаходилася придорожня капличка, яку знищили в 1937 році. На жаль, ніхто не знає, коли вона була збудована і як виглядала. Немає жодної інформації на цю тему.

Від початку святиня виконувала функцію доїздної каплиці парафії св. Анни в Хмельницькому на Гречанах, яка належить до єзуїтів.

Історія переселення поляків на цю територію сягає XVII століття. Саме тоді у цю місцевість, безлюдну після татарських наїздів і турецьких воєн почали приходити поселенці з Польського Королівства. Спочатку це були польські купці та ремісники, що прибували до руських міст, які отримали магдебурзьке право.

Найбільша хвиля польського переселення на Поділлі прийшла після повернення цих земель Речі Посполитій в 1699 році, після двадцяти семилітнього турецького панування. Люди передусім оселялися у великих місцевостях: Шаргород, Меджибож, Летичів.

Згодом колонізацію земель Поділля підтримали різні магнатські родини. Завдяки ним появилися такі міста як Проскурів (сьогодні Хмельницький), Городок, Шаргород. Нові поселення засновували також кам’янецькі єпископи.

Незважаючи на те, що на цих землях постійно змішувалися культури, нації і мови, поляки подільської землі зуміли зберегти свій національний характер. Особливо під час більшовицької революції вони виявили глибоку прив’язаність до власних цінностей, не приймаючи того, що насильно нав’язувала нова влада. Їхні вартості були закорінені в національній і релігійній свідомості.

Цією, недоступною для бурі революції і більшовизму, польською міццю були села, які суцільно населяв польський народ, так звані «Мазури», прилеглі до Проскурова (сьогодні Хмельницький): Заріччя, Гречани, Мацьківці, Шаровечка, а також трохи далі Малиничі, Ружична, Лезнів. Проскурівська парафія налічувала в 1917 році близько двадцяти тисяч вірних римських католиків.

Проскурівські Мазури зберегли своєрідний народний діалект, не знаючи навіть мови русинів. Вони ніколи не створювали мішаних сімей, свята відзначали за новим стилем, ходили у білгорайському вбранні. Цим самим створили тут справжню «малу Польщу» в такій мірі, що Проскурів, будучи під пануванням Росії, залишився містом цілковито польським. Всюди, у магазинах і на вулиці, було чути лише цю мову.

Хоч поляки на Поділлі, як і на всій Русі, становили незначний відсоток населення (8,7%), то однак в загальному їхня роль і вплив на розвиток цієї території залишався величезним, а часом просто вирішальним. Характерною рисою поляків було те, що вони не розпорошувалися, а збиралися і об’єднувалися, створюючи таким чином сильніші осередки свого впливу

У статті використано фрагменти праці Володимира Осадчого «Поділля в польській історії і культурі», Люблін 2007.

Джерело: myridobro.org

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання kryvenko-maranata.blogspot.com  обов'язкове.

Олександр Кривенко, † римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)


понеділок, 2 лютого 2015 р.

Як єпископ Леон на Хмельниччині колядував і Школу Християнського Життя й Євангелізації в селі Мацьківці вітав


У четвер, 29 січня Парафія, в котрій слугують Брати Францисканці у с. Мацьківці, приймала незвичного колядника - Ординатора камянець-подільської дієцезії єпископа Леона Дубравського.

Візит розпочався Службою Божою о 18.00, під час якої достойний гість промовив казання. Після Євхаристії разом з єпископом Леоном і численною громадою парафіян, з великою радістю і ентузіазмом ми колядували біля вертепу, в костелі. 

Наступного дня (30 січня) розпочалась ІІ частина Школи Християнського Життя і Євангелізації Святої Марії з Назарету Матері Церкви (першу частину Школи наша парафія проходила осінню 2014р.). 

В організацію та безпосередній перебіг Школи було залучено 5 місіонерів з Красилова з центральної філії Школи: Даце Гусєва, Юзефович Марія, Вільховська Галина, Пйонтковський Ярослав та Дашкін Тарас. 

Школа тривала до неділі 01 лютого. Кожного дня відбувалася Служба Божа, дві конференції, робота в групах, медитація (молитва зосередження) та прослава. На зустрічі, окрім наших парафіян, присутні були, також, парафіяни з сусідньої Шаровечки.

Джерело: myridobro.org

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання kryvenko-maranata.blogspot.com обов'язкове.
Олександр Кривенко, † римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773
Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/02/blog-post_92.html

Публікації за темою:
Римсько-католицька парафія в Мацьківцях на Поділлі
Небо усміхалося до нас сонцем

субота, 31 січня 2015 р.

Бог є паном історії

31.01.2015, Київ. 
автор тексту та світлин (с) Oleksandr Kryvenko
Христос народився! 
Перша молитовна формаційна зустріч "Істини віри" відбулася, слава Богу, в Києві минулої суботи. 
Гостинні сестри зі спільноти Слуг Євангелії Божого Милосердя радо привітали своїх гостей у затишному будинку-храмі. Молитва, реколекція, спів, обговорення та чаювання, - все це створило зібранню мирян і місіонерок відчуття родинного спілкування. На цій молитовній формаційній зустріч ішлося, зокрема, про те, що:
 Бог є паном історії;
Він любить нас заради нас і безумовно;


в сучасному світі Господь прагне, щоби кожна людина брала участь в Його житті;












діалоги з Ісусом є саме тим, що вгамовує спрагу кожного християнина;


Бог любить Україну!












Ось як Сестри репрезентують себе:

"МИ, СЛУГИ ЕВАНГЕЛІЯ БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ, 
ЯК МІСІЙНА СПІЛЬНОТА, 
В ЄДНОСТІ З ЦЕРКВОЮ, 
ДОПОМАГАЄМО В ПОШИРЕНІ ЦАРСТВА БОЖОГО
Хочемо допомогти зростанню досвіду Божої Любові в житті кожної людини. І прагнемо, щоб ця місія була смиренним служінням.
Через проповідь Слова Божого намагаємося допомогти кожній людині зустрітися з живим Ісусом Христом.
Ми зростаємо в місійній духовності і хочемо бути закваскою братерських спільнот у світі.

Ми намагаємося допомагати один одному, щоб зростав наш досвід віри, аби Його Милосердя могло відновити наше життя.
За додатковою інформацієї просимо звертатись
за тел. 380973943452
або на email: serviucrania@gmail.com "
Надалі молитовні формаційні зустрічі, з Божої ласки, відбуватимуться чевертої суботи кожного місяця на вул. Бугорна 11/14 (м. Дорогожичі).


З Богом, автор тексту та світлин, учасник реколекції, (с) Oleksandr Kryvenko , Київ (Kyiv)
tel: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com

Постійне посилання на цю статтю тут: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/01/blog-post.html

Бібліографічне посилання: Олександр Кривенко. Бог є паном історії // 31.01.2015, Київ, режим доступу: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/01/blog-post.html