Constantin Panteley
Голові правління Української
Міжконфесійної Християнської
Місії "Духовна та благодійна
опіка в місцях позбавлення волі»
Костянтину Пантелею
вул Каблукова, 6,
м. Київ
03065
Міжконфесійної Християнської
Місії "Духовна та благодійна
опіка в місцях позбавлення волі»
Костянтину Пантелею
вул Каблукова, 6,
м. Київ
03065
http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2018/05/07-kileva-pantelei.html
02.05.2018 22/016754-26
02.05.2018 22/016754-26
Шановний пане Костянтине!
Ваше звернення від 30.03.2018, що надійшло до Адміністрації Президента України, щодо поновлення оприлюднення на веб-сайті Офіційного інтернет- представництва Президента України електронної петиції № 22/042484-еп розглянуто в Адміністрації Президента України.
Повідомляємо, що рішення про припинення оприлюднення вказаної електронної петиції було прийнято на вимогу Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності А.А.Філіпішиної (далі - Представник У повноваженого).
За твердженням Представника Уповноваженого, вказана електронна петиція містить заклики до обмеження прав людини та ознаки підбурювання до дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (приналежністю до ЛГБТ-спільноти) і призводить до порушення права ЛГБТ- людей на повагу до гідності.
Зазначимо, що порядок подання та розгляду електронної петиції врегульовано Законом України «Про звернення громадян»; при цьому Законом визначено, що електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини (частина третя статті 23 і).
За Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації (зокрема, здійснює контроль за дотриманням принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин, зокрема, у приватній сфері; проводить моніторинг дотримання принципу недискримінації в різних сферах відносин; розглядає звернення осіб та/або груп осіб з питань дискримінації) (стаття 10).
Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, посадових та службових осіб, до яких звернувся Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, співпрацювати з ним, зокрема розглядати пропозиції Уповноваженого щодо поліпшення діяльності у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та у місячний строк з дня одержання пропозицій надавати вмотивовану письмову відповідь на них (стаття 22).
За статтею 13 названого Закону Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право призначати своїх представників, організація діяльності та межі повноважень яких регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (затверджено наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 26.07.2012 № 7/8-12).
Названим Положенням представникам Уповноваженого делегуються визначені повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та на них розповсюджуються гарантії забезпечення діяльності У повноваженого.
Представник Уповноваженого має право підписувати листи (з використанням бланка затвердженого зразка представника Уповноваженого), зокрема до керівників підприємств, установ та організацій, з питань забезпечення дотримання прав людини, зокрема, порушених у зверненнях до Уповноваженого, разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, контролює їх розгляд, а також остаточні відповіді громадянам; органи державної влади, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, посадові і службові особи, до яких звернувся Представник, зобов’язані співпрацювати з ним і надавати йому необхідну допомогу (пункти 6.4, 10 згаданого Положення).
Щодо припинення оприлюднення зазначеної електронної петиції про вжиття заходів щодо зупинення пропаганди гомосексуалізму та захисту традиційних сімейних цінностей інформуємо також про таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 68 Конституції України обов’язком кожної людини є не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Попри те, що кожному гарантовані права на свободу світогляду і віросповідання, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод встановлені обмеження цих прав, зокрема, з метою захисту прав інших людей.
Окрім цього звертаємо увагу, що відповідно до статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» забороняються будь-які форми дискримінації, в тому числі й підбурювання до дискримінації (вказівки, інструкції або заклики, спрямовані на обмеження прав і свобод у зв’язку з притаманною особі будь-якою персональною ознакою, зокрема, ознакою сексуальної орієнтації).
Стосовно вжиття заходів щодо збереження та захисту традиційних засад шлюбу та сім’ї зазначаємо таке.
Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сімейним кодексом України (частина друга статті 1) визначено, що метою сімейних відносин є зміцнення сім’ї, як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб є сімейний союз жінки та чоловіка, який зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев’ята статті 7 Кодексу).
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України (Рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012), за Цивільним кодексом України зміст права на недоторканність особистого і сімейного життя як одного з видів особистого немайнового права полягає в тому, що фізична особа вільно, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері свого приватного життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб та має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (статті 270, 271, 301). Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав (частина третя статті 269 Цивільного кодексу України).
Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі України: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя
(частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п’ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Конституційний Суд України виходить з того, що неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб.
Додатково зазначимо, що Національна стратегія у сфері прав людини на період до 2020 року (Указ Президента України від 25.08.2015 № 501) спрямована, зокрема, на попередження та протидію дискримінації, які полягають в узгодженості дій органів державної влади та місцевого самоврядування в цій сфері, запровадження ефективних механізмів притягнення до відповідальності за дискримінацію, проведення інформаційно-просвітницько
Зазначена ціль Національної стратегії відповідає Загальній декларації прав людини (нею визначено, що сім’я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави) і Міжнародному пакту про громадянські та політичні права (ним зазначено, що сім’я, як союз чоловіка й жінки, є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства і держави). Адже в них йдеться про основний осередок суспільства, проте не виключно єдиний.
З повагою
Керівник Приймальні Ганна Кільова.
Джерело: constantin.panteley
Немає коментарів:
Дописати коментар