 |
| На фото: спірна будівля - наслідок злочину радянської доби |
(Відповідь парафіян Римсько-католицької церкви св. Антонія, що у Львові, газетярам)
«Львів, 16 лютого 2015 року
«Res clamat ad dominum» - Забрана річ завжди хоче повернутися до свого господаря (Овідій)
Шановна Редакціє тижневика «Високий Замок»! Цей лист є відповіддю на публікацію п. Юлії Ліщенко «Євросуд розсудить владу і громаду», яка появилася на шпальтах Вашого видання №16 (5272), 12-18 лютого 2015 р.
У підрозділі вищезгаданої статті авторка посилається на те, що «є надія, що суперечка між мерією і римо-католиками розв’яжеться у дусі християнської моралі».
Тепер видається, що у такій складній ситуації для України не належить розпочинати жодних суперечок і ми повинні з цим змиритися. Наша Держава бореться зараз за свою територію, яку сусідня країна дуже несправедливо захопила. Щоб затріумфувала належна справедливість Україна шукає підтримку на міжнародному форумі – ООН, ОБСЄ і тд., і навіть визнала юрисдикцію Гаазького Суду. І слушно…
Згідно з християнською мораллю законний власник має право на свою власність. Християнська мораль базується на природному праві та на позитивному Божому Законі – Десяти Заповідях… А сьома Божа Заповідь звучить – «не кради». У ширшому значенні, згідно з християнською мораллю, це означає заборону володіти річчю проти волі її власника, а також повернення несправедливо відібраного добра історичним і законним власникам.
В дусі християнської моралі громада парафії Святого Антонія ще з кінця 80-х років намагається повернути свою будівлю, в якій зараз міститься музична школа № 4 на вул. Личаківській, 53. Згадана будівля була дуже несправедливо відібрана радянською владою у парафіян в 1957 році. Після понад двадцятишестилітньої боротьби з владою Львова, парафія в 2011 році вирішила стати на судовий шлях, щоб повернути свою власність – згаданий будинок, який зараз займає школа. Пройшовши всі судові інстанції і не знайшовши справедливості в нашій Державі, парафіяльна громада внесла скаргу до Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі. При цьому необхідно зазначити, що існує визначений час – 6 місяців від дня оголошення останнього рішення судово-касаційної інстанції. Програвши справу на останньому судовому етапі, що мало місце 26 червня 2014 року [насправді 24 червня 2014 року. - Примітка О.Кривенка] , ми очікували до останніх днів цього терміну, тобто до 24 грудня минулого року, з глибокою надією, що влада міста захоче в дусі християнської моралі врегулювати цю справу з парафією конкретним чином, не годуючи порожніми обіцянками. Однак сталося інакше, над чим ми дуже вболіваємо, і щоб не втратити останнього шансу на тріумф справедливості, ситуація змусила нас звернутися до Страсбурга. Ми шукаємо справедливості на міжнародному рівні, так само як це робить сьогодні Україна у такій складній ситуації.
Варто зазначити, що наша парафіяльна спільнота є багатонаціональною – польсько-українсько-російською. Тому нам дуже залежить на мирному співіснуванні всіх національностей, які проживають у Львові. Ми всі разом молимося про мир, про добрий розвиток України. Також матеріально підтримуємо владу нашої Держави, адже всі ми громадяни України. І всі ми повинні пам’ятати про ще один незаперечний принцип християнської моралі, записаний на сторінках Святого Писання: «Не роби іншим того, що тобі не любе» (Тов 4,15).
З повагою
О. Д-р Станіслав Кава, душпастир парафії Св. Антонія у Львові»
Шановна Редакціє тижневика «Високий Замок»! Цей лист є відповіддю на публікацію п. Юлії Ліщенко «Євросуд розсудить владу і громаду», яка появилася на шпальтах Вашого видання №16 (5272), 12-18 лютого 2015 р.
У підрозділі вищезгаданої статті авторка посилається на те, що «є надія, що суперечка між мерією і римо-католиками розв’яжеться у дусі християнської моралі».
Тепер видається, що у такій складній ситуації для України не належить розпочинати жодних суперечок і ми повинні з цим змиритися. Наша Держава бореться зараз за свою територію, яку сусідня країна дуже несправедливо захопила. Щоб затріумфувала належна справедливість Україна шукає підтримку на міжнародному форумі – ООН, ОБСЄ і тд., і навіть визнала юрисдикцію Гаазького Суду. І слушно…
Згідно з християнською мораллю законний власник має право на свою власність. Християнська мораль базується на природному праві та на позитивному Божому Законі – Десяти Заповідях… А сьома Божа Заповідь звучить – «не кради». У ширшому значенні, згідно з християнською мораллю, це означає заборону володіти річчю проти волі її власника, а також повернення несправедливо відібраного добра історичним і законним власникам.
В дусі християнської моралі громада парафії Святого Антонія ще з кінця 80-х років намагається повернути свою будівлю, в якій зараз міститься музична школа № 4 на вул. Личаківській, 53. Згадана будівля була дуже несправедливо відібрана радянською владою у парафіян в 1957 році. Після понад двадцятишестилітньої боротьби з владою Львова, парафія в 2011 році вирішила стати на судовий шлях, щоб повернути свою власність – згаданий будинок, який зараз займає школа. Пройшовши всі судові інстанції і не знайшовши справедливості в нашій Державі, парафіяльна громада внесла скаргу до Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі. При цьому необхідно зазначити, що існує визначений час – 6 місяців від дня оголошення останнього рішення судово-касаційної інстанції. Програвши справу на останньому судовому етапі, що мало місце 26 червня 2014 року [насправді 24 червня 2014 року. - Примітка О.Кривенка] , ми очікували до останніх днів цього терміну, тобто до 24 грудня минулого року, з глибокою надією, що влада міста захоче в дусі християнської моралі врегулювати цю справу з парафією конкретним чином, не годуючи порожніми обіцянками. Однак сталося інакше, над чим ми дуже вболіваємо, і щоб не втратити останнього шансу на тріумф справедливості, ситуація змусила нас звернутися до Страсбурга. Ми шукаємо справедливості на міжнародному рівні, так само як це робить сьогодні Україна у такій складній ситуації.
Варто зазначити, що наша парафіяльна спільнота є багатонаціональною – польсько-українсько-російською. Тому нам дуже залежить на мирному співіснуванні всіх національностей, які проживають у Львові. Ми всі разом молимося про мир, про добрий розвиток України. Також матеріально підтримуємо владу нашої Держави, адже всі ми громадяни України. І всі ми повинні пам’ятати про ще один незаперечний принцип християнської моралі, записаний на сторінках Святого Писання: «Не роби іншим того, що тобі не любе» (Тов 4,15).
З повагою
О. Д-р Станіслав Кава, душпастир парафії Св. Антонія у Львові»
Олександр Кривенко, † римо-католик, юрист, журналіст, правозахисник, блогер, м. Київ
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773
Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/02/blog-post_24.html
Viber: +380632413681
skype: kryvenko_oleksandr
akryvenko64@gmail.com (основна адреса)
krivenkokorr@ukr.net (допоміжна адреса)
http://a-kryvenko.blogspot.com/
http://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5 (основна сторінка)
https://www.facebook.com/oleksa.kryvenko (допоміжна сторінка)
https://twitter.com/OleksaKryvenko
https://google.com/+OleksandrKryvenko
http://druzi.org.ua/u246828
http://vk.com/id198701773
Постійне посилання: http://kryvenko-maranata.blogspot.com/2015/02/blog-post_24.html
Немає коментарів:
Дописати коментар